В Білорусі закрили останнє непровладне медіа tut.by. Латвія висилає усю білоруську дипмісію зі своєї території і вочевидь того самого можна очікувати щодо латиських дипломатів в Білорусі. Міністр закордонних справ Великої Британії Домінік Рааб пропонує припинити роботу трубопроводу "Ямал-Європа", який йде через Білорусь. РНБО і президент Зеленський заявили про припинення авіасполучення України з Білоруссю. Це пряма демонстрація зміни статусів, яка зараз відбулася щодо Білорусі.

Тактичне завдання РФ і її агентів впливу на теренах Білорусі виконане: створено грунт для поглиблення Союзної держави аж до набуття реального прямого змісту для цих слів. Частково це було втілено через позбавлення Лукашенка будь-яких шансів на геополітичний маневр і пошук компромісів з Берліном або Вашингтоном замість Союзної держави. 2020-го року влада Білорусі могла дійти до нової форми відносин із Заходом, якби не сталася хвилеподібна мобілізація громадян, значна частина з яких не була налаштована радикально доти. Очевидно, що мобілізація опозиції зіграла злий жарт із спробами зміни статус-кво згори, ще більше прикувала Лукашенка до статусу реакціонера і ще більше зумовила співпрацю з РФ задля знищення цієї загрози. В цьому контексті варто розуміти не лише, як РФ нав'язує свій порядок денний Лукашенку, але і те як його перед цим відрізали від будь-яких альтернативних шляхів. Тепер шлях офіційного Мінська всерйоз і надовго буде в руслі сателіта РФ без великих шансів на зміну.

Головне питання для нас тут якраз і полягає в тому, як уникнути ситуації, де РФ відрізатиме нас від усіх інших альтернатив і примушуватиме до довгострокових руйнівних рішень. Безумовно, я виходжу з того що РФ мала визначний вплив на білоруську опозицію, про що ряд білоруських політиків типу Зенона Позняка заявляли прямим чином. "Операції під чужим прапором" - найбільш загрозлива для України стратегія РФ. Оскільки мобілізуючі ідеї для суспільства можуть бути і патріотично оформлені, але руйнівні за наслідками, навряд чи можна бути спокійним щодо України.

В квітні російських військ на кордоні побільшало на 100 тисяч особового складу. Якою була наша реакція? М'яко кажучи, це аж занадто нагадувало паніку. В тому числі і нічим не підкріплені розмови про ПДЧ і швидкий вступ до НАТО, які невідомо яку нашу проблему мали би вирішити. Тепер гіпотетичний фронт може починатися для нас не з Брянська, а з Бресту. Так, навіть якщо цього ніколи не станеться, не мати на цей випадок сценарію означатиме збільшувати вірогідність його втілення на практиці. Легка здобич завжди має більше шансів стати здобиччю.

В цьому руслі нам потрібні не чергові "гарантії", а пряме військове співробітництво і прямі оборонні домовленості із країнами Заходу - передусім США, Великою Британією і Канадою. Усе що нам потрібне ми маємо озвучувати і робити усе аби дійсно це отримати: нових інструкторів, РЛС, засоби РЕБ, контрснайперські та протитанкові озброєння, військову радіоелектроніку етс. Події в Білорусі на днях дали багатьом аналітикам і стратегам в установах на різних континентах заштрихувати її ще більш темним і небезпечним кольором.

Що цьому протиставимо ми? Обмеження польотів? Чудово. Але мова не лише про реакцію на долю опозиціонера Протасевича. Мова про зміну рівня загрози з білоруської території. І тут треба не просто стратегічні рішення, а істотне пришвидшення щодо всього що ми робимо уже.