Чому я не люблю ідеалістів, романтиків від політики, черговий "проект проектів", спроби язичницького ідола на ім'я "громадянське суспільство" стати фундаментом сучасної української політики.

Всі хочуть хорошого виборця. Щедрого, доброго. Не падлу і не скотину. Щоб чесно прийшов і проголосував, сам загітував сусідів.

Забезпеченого, в міру освіченого, буржуазного навіть трохи. Такого щоб не давати йому ніяких обіцянок - лише говорити про цінності, і щоб йому це подобалося.

В міру активного, але не дуже критичного. Щоб на мітинги усі прийшов, але не розчарувався в партії за два роки ходіння по колу і жування старих мантр.

Щоб не був, не приведи Господи, скрєпником і мракобісом, не слухав Моргенштерна, не був антивакцинатором, не читав дурні в інтернеті, не слухав російський шансон.

Говорив чистою українською мовою, не приведи Господи ніякого діалектизму, русизмів чи суржика. Бо це ж наш виборець, ми ж партія найкращих.

Щоб міг своїми грішми утримувати партію. Бо ми гребуємо брати в олігархів (хоча насправді просто їм нецікаві). Бо ми такі унікальні.

Так ось. Навіщо цьому виборцю взагалі політика? Нашо йому комусь, а тим більше Вас, долбойобів підтримувати? Заради того аби ви стали депутатом?

Це найголовніша біда усіх активістських політичних проектів в Україні. І ліберальних, і націоналістичних, і взагалі. Немає і ніколи не буде того виборця, з якими ви такі схожі - виборців не ваші цінності, не ваші виборчі списки хвилюють, а те як прогодувати родину, не вмерти від новин зі стрічки соцмереж, врешті подивитися одну серію якоїсь їбучої мильної Кармеліти. І на вашу галіму політику, від якої тільки голова болить у нього є цілих 15 хвилин раз на два роки.

В ці 15 хвилин ви запихаєте йому своє сіре обличчя, яке не мєлькало на олігархічних каналах (і ви ще вважаєте це перевагою), купу непотрібних заяв про речі які ваш виборець не чув, реформи, закупівлі, цінності, наративи, демократію, націократію - що завгодно. Виборець нічого не відстрілює, обирає "шоу", яке стоїть поряд з вами в бюлетені. Вам наївно здається, що шоу це неправильно, бо "неправильно", бо так вас вчили. Обгрунтувати довгострокові наслідки негативного вибору ви ніби як зможете, але виборцю байдуже - ви для нього ніхто.

Усі, хто кладуть свій час на активізм від політики і вважають себе Прометеями роблять найбільшу помилку в житті. Ваші ідеалістичні проекти можливо цікаві вам і вашим друзям, але вони точно не "кращі" за той поток, в якому живе простолюд, як вам самим іноді здається. Ви програєте вибори не тому що люди не доросли до вашої ідеї (вам взагалі ніхто нічого не винний, ви ж Прометей - терпіти мовчки поки клюють вашу печінку це ваше завдання). Ви програєте вибори тому, що не знаєте, не розумієте свого виборця.

Ви всі хочете чистити Авгієві стайні в білих пальто, боячись спуститися вниз, до простого люду, який не розуміє ваших наїздів на Софію Ротару чи слова "анбандлінг". Вам здається ви все одно праві, але праві ви лише у себе на кухні. В політиці ж ви програли людям, які увесь цей час здавалися вам тупими, безпринципними і неадекватними, але створили щось зрозуміле для більшості. Ви ж - плюнули згори на це усе, але залишилися внизу, вважаючи що життєвий світ простої людини примітивний і не вартий уваги ваших технологів, що вподобання більшості не мають значення - електорат ніби сам не знає чого хоче (і це правда, але він точно знає чого не хоче). Ви захотіли бути лицарем на білому коні, а вас підло розстріляли з гармат великого калібру, абсолютно брудно і не за дуельним кодексом.

Жить в эпоху свершений, имея возвышенный нрав, к сожалению, трудно.

АТБ завжди перемагає Le Silpo. В політиці так точно, будьте певні.