Вертикаль Авакова помалу підчищають - звільнено з МВС його незмінного заступника і радника Антона Геращенка, з Київської Нацполіції йде її очільник Андрій Крищенко. Врешті, вчора НАБУ висунуло підозру у хабарництві Артуру Товмасяну - голові Харківської обласної ради від СН, наближеному до Арсена Авакова. На диво, справу проти нього відкрили рівно через тиждень після заяви Авакова про відставку. Досить дивно звинувачення з боку антикорупціонерів синхронізувалися з конфліктом Авакова з Банковою, але ще не було тієї влади в Україні заради якої усі без винятку силові структури не готові були б на якісь послуги.

Специфіка поточного політичного моменту полягає в тому, що ОП вочевидь відчуває себе єдиним кінцевим бенефіціаром усіх питань які пов'язані з Україною. Пригадую інсайди про те, як на момент посадки літака Держсекретаря США Блінкена у Києві Банкова не надала йому ніяких пропозицій щодо плану відвідин якихось установ (МЗС, Михайлівський собор і тд), мовляв їдьте в ОП і говоріть лише з нами, а щодо цих усіх міністрів, голів фракцій, митрополитів, генералів - навіщо взагалі про них згадувати? В цьому стиль Андрія Єрмака, а критична маса людей серйозного рівня впливу які не дуже в захваті від цього усе більшає.

РНБО в односторонньому порядку і в обхід будь-якого закону призначає міністра інфраструктури Кубракова на посаду очільника Укрзалізниці. Закон, корпоративна реформа державних підприємств, навіть імідж власне національної залізниці - на усе наплювали простим указом з органу президентської вертикалі. Десь така сама неправова історія колись відбулася з недопуском голови КСУ Тупицького на робоче місце руками охоронців з УДО. Ось цей підхід коли якщо дуже хочеться, то в принципі можна це довгострокова проблема, яку Єрмак і компанія ще не розглядають як проблему взагалі.

Після того як до цього додається повний контроль за силовим блоком (готуйтесь ще побачити і нові кадрові зміни, можливо навіть нового міністра оборони), Зеленський по суті поставлений перед ситуацією де його погляд буде все менш критичним, коло близьких людей вужчим, а імідж все більш бронзовим. Не стати бронзовим, лишитися гнучким і рефлексувати усе що насправді відбувається, а не віддавати зору Андрія Єрмака свою політичну долю було би єдиним можливим сценарієм виживання Зеленського в політиці.

Але на Банковій вирішили по іншому. Тому надалі усе буде ще більше централізуватися, однак і прямих опонентів ставатиме все більше - ось, додався вже і Аваков з його орбітою. Далі лишиться для Зеленського лише створити розтяжку в стилі пізнього Януковича, позбавити його будь-яких шансів самому оцінювати ситуацію іншим чином ніж пропонує оточення, обірвати усі дроти в Брюссель і Вашингтон (і о диво, постійні заяви про необхідність швидкого вступу до ЄС і НАТО на межі шантажу цьому сприяють) - і ось, ми маємо лютий 2014 року. А це був дуже страшний місяць.