Одна з найменш простежених в українських медіа глобальних тенденцій що вилізли назовні на тлі афганських подій - в'ялий, але вже відчутний конфлікт Лондона і Вашингтона. Безумовно, причиною таких великих речей не є і не може бути Афганістан: це по суті лише зріз, точка загострення і виходу в публічний простір. Адже з самого початку президенства Байдена для Лондона позбавитися впливу на США, що ще зберігалося за Трампа означало б втрату певного "зовнішнього аутсорсу", як британці часто розглядають американських партнерів. А це значить - зростання військових витрат, присутності і більше не досить бажаної самостійності без потужного союзника.

Як відомо, 19 серпня цього року Байден більше доби ігнорував дзвінки Джонсона, але і це не єдиний публічний маркер. Саме в цю ніч, 19-20 серпня по суті афганські урядові сили зазнали остаточної поразки перед талібами. Окрім цього, значна частина українських медіа не досить коректно проінтерпретували підписання влітку Нової Атлантичної хартії між Британією і США. Її сприйняли як поглиблення співпраці Лондона і Вашинтона, хоча де-факто вона носила дещо декларативний і "ціннісний" характер, у той час як обидві сторони очевидно прагнули прагматизації зовнішніх стосунків.

Крім цього, важлива і не дуже усвідомлена в Україні подія стосується питання офшорів, які традиційно захищають британські еліти і взагалі використовують у деяких випадках як інструмент впливу на ситуацію в Світі. Цього літа лідери країн G7 узгодили спільний податок на прибуток корпорацій - не нижче 15% по Світу. Значною мірою це рішення можна назвати результатом консенсусу Вашинтона та ЄС: як Байден, так і Берлін лишаються прихильниками регуляції і боротьби з податковими "білими плямами". У той же час, Британія хоч і брала участь в цій зустрічі, але вже зовсім скоро заговорила про те що Лондонський Сіті - по суті один з ключових інвестиційних центрів усього Світу буде виведений із під дії цієї регуляції. Тим самим Лондон достатньо відчутно вколов ситуативний союз Байдена і Берліну.

І окремо хочу підкреслити інформаційний фон, який створюється Лондоном навколо виходу США з Афганістану. Британія не упускає жодної можливості тицьнути Штати головою у багно, ще раз розповісти про занепад глобального лідерства США. Зокрема, стаття Ніла Фергюссона - аж дуже англійського за духом публічного інтелектуала наробила саме такого ефекту.

А в загальному глобальне лідерство США це така штука яку ніякими барометрами не виміряєш, занадто абстрактне і узагальнене поняття.