Я не дуже люблю це "сезонування" вітчизняної політики, яке в багатьох випадках розпочинають саме з осені. Чомусь, бо нардепи виходять з відпусток і цей новий сезон нібито починається. Насправді ж, почався він щонайменше улітку - з відставки Авакова, перетасувань в силовому блоці, візиту Меркель до Зеленського і візиту Зеленського до США. Навіть хоч би і з в'ялої спроби хоч якось увести санкції проти Деркача, якого раніше не чіпали взагалі і ставилися до нього як до тіні батька Гамлета.

Візит у США став реперною точкою усіх попередніх місяців влади Зеленського і Банкової. Якби я був більш пафосним, то сказав би що це точка біфуркації, але не буду. Усі візити так чи інакше не можуть поставити стосунки двох країн з ніг на голову, а тим більше повернути стосунки з голови на ноги. Бо все ж таки, довіру підірвано, а геополітичний момент дуже складний передусім для Штатів. Тому ось ці українські поневіряння "візьміть нас в НАТО, ато Путін нападе" були актом дискомунікації з Заходом, які по суті лише віддаляли нас від Альянсу. Відкрите запитання - випадково, чи це чергова "стратегія". Втім, десь так виглядала і сьогоднішня ворохобня в ВР з приводу звернення до США задля отримання статусу ключового партнера США поза НАТО - це звернення було суто ініціативою ВР, ніким по суті у США не узгодженим. У той же час, дискомунікація з цього приводу виникає як в разі прийняття цього звернення (бо усе чим може на таке відповісти Вашингтон у межах ввічливості це акуратне мовчання), так і в разі його відхилення (бо нібито це маркер провалу в стосунках зі США). Хоча маркери треба шукати в іншому місці.

Сьогодні президент Джо Байден продовжив дію санкцій за втручання у вибори в США. На диво, це саме ті санкції які зачіпають і наших громадян Деркача, Теліженка, Кулика, Дубінського та інших. Чомусь Банкова не спромоглася навіть на символічне введення санкцій проти них в Україні перед самим візитом, хоча ідея підготовки таких санкцій давно лежить на поверхні. "Санкціонували" лише Деркача, і то - досі ніяких обмежень його діяльності ми не побачили.

Окрім цього, важливе запитання, яке наближається: суди по Коломойському в Делавері і в Лондоні. Їх можна лише трохи відстрочити якимись процедурними уколами, але не зарішати питання напряму. Саме це і створює ландшафт проблем для Банкової, яка досі не порвала публічних стосунків із Коломойським.

Цього вересня в Україну має прилетіти ще і місія МВФ. На диво, цей приліт так само безумовно вимагає приготувань - зокрема хоч якогось порядку в стінах НБУ, де керівництво воює із департаментами, а друзки летять по всіх шпальтах новин. Зламана корпоративна реформа в НБУ і недовіра МВФ до керівника фінрегулятора Шевченка (через недоброчесність) будуть стратегічними проблемами цієї осені, адже саме вони віддалятимуть транш від України.

А нові конфлікти обов'язково будуть. Зверніть увагу хоча би на абсолютно автономну гру Разумкова і вже відкриту гру проти Кличка. В політиці тиша установлюється лише коли усі всіх перестріляють - в нашому випадку, на щастя, це поки малоймовірно.