Підготовка і постфактум візитів до США Володимира Зеленського стали прекрасним лакмусом ще і стосунків у владних коридорах з олігархічними групами. На диво, накласти санкції на підсанкційних у США Кулика, Теліженка, Онищенка так і не спромоглися - хоча це не судова реформа, це фактично можна було зробити за добу, якби хотіли швидких перемог.

Соцмережі обговорюють фото Арахамії з Коломойським з ложі стадіону. Фото лише символічне нагадування: Коломойський нікуди не подівся, йому ніхто нічого не зробив, і навіть зустрітися з ним на людях наші політики не вважають за проблему. Миле воркування Арахамії і Коломойського, окрім усього іншого буде прологом до відставки Разумкова, яку навряд чи зможуть провести без голосів "За майбутнє" в Раді. Адже з Разумковим близько 30 штиків, і ми остаточно не знаємо наскільки мотивована решта СН голосувати проти.

Паралельно відбуваються дві примітні речі. З однієї сторони чітко видно тренд на консолідацію влади Банковою: зняття Авакова, тепер - підготовка зняття Разумкова і Кличка. З другої, останнім бастіоном який ще не має прямої залежності повністю від Банкової лишається суддівський корпус. Я не буду сперечатися з тими, хто стверджує що там багато корупції: але саме цим влада і користується, б'ючи по навіть теоретичній незалежності судової влади. Рада суддів, по суті складена з досить маріонеткових персонажів, заблокувала судову реформу, проголосувавши проти кандидатів до Етичної Ради. І ось тут назріває величезне питання: а що, є якийсь визначений обов'язок голосувати виключно ЗА? Це і є та розвилка, в якій застрягла наша судова реформа: під її гаслом насправді замість розконцентрації впливу президента, яку вже давно несуть в собі ці реформи намагаються протягнути прямий вплив Банкової. Ламання КСУ через коліно було завідомо антиконституційним, попри те, що там дійсно абсолютно могли сидіти корупційні персонажі. І ось цей принцип "і нашим, і вашим" - коли ОП працює одразу двома фронтами: невідомо хто гальмує судову реформу руками суддівського корпусу, над яким досі нависає тінь Портнова, такого впливового на Банковій, і коли антикорупціонери доповідають на Захід про ці ситуації, тим самим підводячи до того, що потрібні заходи класу "екстра". Бо єдиний запобіжник від повної концентрації влади зараз - Венеційська комісія, яка рубає усе що лежить повз конституційного права. І якщо нашим, не приведи господи, вдасться зламати і цю заслонку - судова реформа остаточно перетвориться на реформу ДБР.

У той же час, у Банкової є як свої штатні Портновці, аля Смірнов і Татаров, так і свої штатні антикорупціонери аля Мілованов і Бігус, який остаточно перетворюється на зливний бак ОП. У конфліктах між цими двома нібито ворожими середовищами Банкова може створити ситуацію, де їй дадуть ще більше можливостей узурпувати владу і Захід стомиться і може закрити на це очі, адже дійсно, реформи під загрозою. Тільки, хто ж їм дав це право загрожувати, цим Портновцям, а? Хто ж їх тримає попри це так близько до тіла, але при цьому ні в чому не винний? Давайте замутимо бурю в стакані, а Банкова розбереться, тільки не по Конституції, а як вийде. Бо ситуація у нас надзвичайна! Країну мовляв треба рятувати! Прихильникам усіх цих невідкладних заходів я нагадую лише один факт: нацистська Німеччина жила за конституцією абсолютно демократичної Веймарської республіки, просто з увімкненим режимом надзвичайного стану, бо, мовляв, країну треба було рятувати!

У той же час, незрозуміло що відбувається між ІВК і ОП. Штатний любитель латинки Данілов на тижні розродився заявою, яку відверто недооцінили і не потрактували як слід. Він переніс частину відповідальності за "банкопад" 2015-16 років на тодішній менеджмент НБУ, нібито серед них були спільники Коломойського. Хоча саме НБУ тоді і провів націоналізацію ПриватБанку, яка досі лишається передісторією до системоутворюючого конфлікту українського політикуму сьогодні. Цю заяву Данілова можна потрактувати як спробу вдарити по авторам реформ в банківській сфері замість власне авторів тіньових схем виводу коштів з банків.