А тепер трохи про Ігоря Коломойського, якого ми усі нібито забули, але ні. Суди по ньому в Делавері і в Лондоні усе ближче. По хорошому кажучи, Україна стала останнім прихистком олігарха, адже усі інші гарантовано видаватимуть олігарха правосуддю США або Британії.

Арбітраж Лондона відхилив позов Суркіса і афільованих до нього компаній на адресу Порошенка і Гонтаревої. За фабулою Суркіса, нібито Порошенко пропонував купити частку телеканалу 1+1 за його ж гроші з депозитів у ПриватБанку. Суркіс же відстоює ту позицію, що він не є особою пов'язаною з власником ПриватБанку і процедура bail-in була застосована суто через конфлікт з Порошенком і Гонтаревою. Суд відхилив позов, і що важливо, зважаючи на статус Суркіса, ця справа має прямий стосунок і до справи ПриватБанку. Кінцевий підсумок такий, що Суркіса визнано особою пов'язаною із власниками ПриватБанку, а команді Ігор Валерійовича і наближених в графі поставили жирний мінус за спробу брехати в Лондонському суді. Усі ці мікропозови, як в Україні, так і за кордоном все ж впливають на ситуацію з позовом проти ІВК Лондоні, і там будуть зважати на рішення в тому числі навіть наших судів (але, на щастя, і на те яким є тло цих рішень і чи наше правосуддя аж таке варте довіри).

Зверну увагу на пряму мову Олександра Данилюка, який висловився на минулому ток-шоу Шустера: «Саме Коломойський став основним ідеологом такої конструкції. Поки він очікує запиту на екстрадицію до США, а також рішення Лондонського суду, його мета – максимально задобрити президента, аби уникнути екстрадиції, підсилити вплив на правоохоронні структури та відволікти увагу від себе на імітацію загальної боротьби з олігархами». За словами Данилюка, деолігархізація є одним із інструментів вигаданих Коломойським, бо по суті неочікувані переваги над усіма іншими гравцями отримує той, хто вже завів своїх людей у владні кабінети. Це лише тлумачення, Данилюку можна вірити або ні. Але подивимося і на інші факти.

За словами адвоката Ігоря Новікова, МЗС України у справі Суркіса намагалися ввести в оману Лондонський арбітраж, надавши інформацію про те що Україна нібито відмовляється від державного імунітету в цій справі, що призвело б до компенсації з державного бюджету Суркісу нібито за дії посадових осіб України (Порошенка, Гонтаревої і інших). Механізм підробки був досить специфічний: колишній виконувач обов’язків держсекретаря МЗС Володимир Лук’янов підписав листа, згідно з яким Україна відмовилася від державного суверенного імунітету в цьому позові, у американській номенклатурі посада Secretary of State означає міністра закордонних справ, тож у суду могло скластися враження що це саме позиція очільника МЗС. Держсекретар в Україні - лише очільник державного секретаріату в міністерстві, тобто посада досить незначна на відміну від англомовних країн.

Від себе скажу. Те, що МЗС у цій грі зіграли на боці Коломойського - ще один показник того, наскільки реальний і глибокий вплив у цього олігарха. Зовсім не Дубінський, не Василевська-Смаглюк, на яких уже ніде проби ставити є піком цього впливу. Ситуація з усіх секторів, де у Коломойського є хоч якісь інтереси для нього напрочуд позитивна. Чому я маю вірити у штучний конфлікт його з ОП після таких новин про МЗС?

Чому, до речі, в НБУ все-таки розігнали управління з питань ПриватБанку, яке так муляло Коломойському? Чому Кирило Шевченко просто видавлює зі структури одного за одним менеджерів старої команди Гонтаревої з НБУ, які і були запобіжником від повернення ПриватБанку Коломойському? Врешті, якщо ми такі насправді доброчесні і деолігархізація така деолігархічна, чому МВФ не вірить нашим сльозам і досі не дало нам транш?

Чому навіть дурник Мілованов, антикорупціонер на зарплаті вже грає скрипку про те що транш МВФ нам не дуже і потрібен? Міловановські антикорупціонерчата, до речі, абсолютно в інтересах Офісу президента проголосували у Громраді БЕБ на днях і їх голос був вирішальний: наближеного до СН і в минулому Партії Регіонів пана Вороніна поставили очільником Громради.