Цього четверга правоохоронці у США заарештували росіянина Ігоря Данченка, який працював в аналітичному центрі Інститут Брукінгса, одному з найбільш шанованих і відомих у США. Причиною арешту стало те, що саме Данченко був джерелом інформації для досьє ексспівробітника МІ-6 Крістофера Стіла, спрямованого проти Дональда Трампа в ході виборів президента США 2016 року.

У цьому досьє містились вигадані історії, наприклад про те як Трамп орендував у Москві саме той номер у готелі, який знімав Обама, і навіть найняв двох проституток аби ті помочились на ліжко на якому Обама спав раніше. Загалом же досьє Кріса Стіла було присвячене нібито домовленостям Трампа з РФ перед виборами в 2016 році. Тобто, уявіть собі, росіянин Данченко вкидає через демократів інформацію про зв'язки Трампа з росіянами (конкретно - нібито про спільні сервери у Альфа-банку Фрідмана і громадської організації Трампа, на цю тему Фрідман згодом виграв суд у США). По суті російська розвідка прекрасно опанувала застосування інформаційних викидів про зв'язки когось з росіянами, які в результаті стають інструментами і для російського впливу теж. Адже інформація про російські домовленості з штабом Трампа кілька років була аж надто поляризуючою для Штатів і їх політичного життя.

Це знову нагадує нам: значна частина "сенсацій" яким ми дивуємося потім виявляються вигадками. Специфічно інше: Данченко аж нітрохи не агент екстра-класу, по суті демократи брали у нього інформацію на розповсюдження дуже навіть здогадуючись, що вона походить від росіян. В 2005 та 2006 роках він зустрічався з російськими розвідниками, а в 2009 році проти нього відкрили справу у ФБР. Данченко спалився пропонуючи знайомим влаштовуватися в державні структури, там дізнаватися якусь інформацію секретного характеру, обіцяючи гроші натомість, втім уже в 2011 році справа була закрита. Словом, не досить креативний шпигун Данченко міг бути опізнаний як агент росіян ще за 11 років до того як надав матеріали для досьє Крістофера Стіла. Більше того, Данченко - вихідець з російської компанії Лукойл, досить таки піднявся у американському експертному середовищі коли зміг роздобути дисертацію Путіна і проаналізувати її на плагіат. Звісно ж, дисертації не було у відкритому доступі ніколи, і все скидається на те що цю дисертацію як засіб підвищення власної унікальності Данченку теж дали "товариші" з російської сторони.

Досьє Стіла проти Трампа це по суті такі самі плівки Деркача проти Байдена, але досьє росіяни підклали демократам у 2016, а плівки підкинули під ніс республіканцям у 2019. В обох випадках - величезний політичний скандал, аж до чергових розповідей що ось-ось у США буде громадянська війна. В обох випадках, до речі, самі росіяни не страждають по суті ніяк: санкції наразі введені лише проти виконавців.

Показово і те, що Стіл зустрічався і підтримував контакти з отруєним у Британії екс-співробітником спецслужб Сергієм Скрипалем. І наразі "замітання слідів" у історії зі Стілом виглядає набагато реалістичнішим мотивом росіян вбивати Скрипалів, ніж усі інші. Та навіть не у Скрипалях найбільша сенсація.

У цій історії було трохи слідів і олігарха Пінчука. Пінчук входить до ради благодійників Інституту Брукінгса, в якому працював Данченко, а його пожертви довгий час йшли на утримання на зарплаті експосла США в Україні Стівена Пайфера, одного з керівників Данченка в Інституті Брукінгса. Один із перших хто отримав Досьє Стіла - опонент Трампа всередині Республіканської партії 2016 року Джон Маккейн, показово що наближений до нього Давид Крамер - неоднократний учасник заходів Фонду Пінчука, і саме він віддав це досьє у ФБР. Втім, це не найкращий збіг обставин з тих що були.

Данченко віддавав демократам свої матеріали отримані у російської розвідки через компанію Fusion GPS. У той же час, з українського боку такий саме компромат на Трампа у вигляді амбарної книги Партії Регіонів з записами нібито про гроші отримані Манафортом генерал СБУ Трєпак (в майбутньому - соратник Анатолія Гриценка) відносить до НАБУ, а там ці папери кочують до рук Сергія Лещенка.