Цільова аудиторія усіх тілодвіженій на кордоні Білорусі з Польщею і Литвою знаходиться, звісно ж, не в Польщі, не в Білорусі і не в Литві. Навіть не в Україні і точно не в Росії.

Ключова аудиторія цієї операції в якій мігрантів використовують як живий таран знаходиться в Європі. Здебільшого вона голосує за лівоцентристські і ліві партії, живе не в країнах Центральної Європи а десь приміром у Німеччині, Франції, Португалії, Італії тощо. Там часто не дуже багато знають щодо того чим Литва відрізняється від Польщі, але там очевидно обуряться коли побачать як польский прикордонник махатиме кийком перед натовпом мігрантів.

Сенс спецоперації зовсім не у фізичному прориві кордону і знищенні колючого дроту. Не у доставці 2-3 тисяч курдів через кордон. Сенс таких дій полягає передусім у артикуляції питання про мігрантів, рівень застосування сили і потрібну політику щодо мігрантів у ЄС. У цієї дискусії немає вирішення, бо обидві сторони апелюють до різної картини Світу і до різних цінностей.

Очевидно що РФ хочуть у цій історії не Європи яка сповідує чи не сповідує якісь там цінності і тд. Росіянам які реально приймають рішення байдуже на РПЦ десь так само як і на ЛГБТ. Усі ці рішення про мігрантів і інші чутливі речі приймаються абсолютно прагматично і не становлять цінності. РФ розповсюджує не власну картину світу засновану на якихось альтернативних ідеях в стилі Дугіна, як люблять розписати наші інтелектуали в журналах. РФ просто роблять кашу з західного суспільного дискурсу, використовуючи його демократичність і відкритість. Треба щоб у кострі тріскотіли праві дрова - кидатимуть праві, треба щоб ліві - кидатимуть ліві. Бо їм важливо щоб горіло, а не те які дрова горять. Розповіді про те що росіяни хочуть зробити з Заходу щось подібне Росії залиште самим росіянам.

Прагматично і гостро РФ опанувала мову, якою ми самі досить погано володіємо. Мову сили і політичних провокацій у стосунках. У нас поки вдавалися провокації лише категорії "а-а-а-а якщо ви нам не допоможете зараз то ми відновимо ядерний статус!", які завершувалися завжди нічим. Росіяни ж просто грають в довгу у гру, в якій карта грубої сили щороку буде важити все більше і більше. А задля цього потрібно помалу робити ситуацію все менш прогнозованою - бо тоді працюють довгострокові договори, а не пряма сила і загроза її застосування.

Саме тому немає великої різниці у тому, чи прорвуть кордон з Польщею, чи ні - ініціатори операції досягають цілей в обох випадках. Якщо потрібно, у організаторів операції цілком є можливість ще і когось застрелити з біженців аби підвищити статус ситуації і змусити західну пресу перемістити інформацію про це з другої шпальти на першу. Бо важливо ось це усе, конфлікт між Варшавою і Берліном, непорозуміння, можливість зіграти в сильного посередника.

А на плечах сильного посередника РФ у цьому конфлікті відіграє назад свою зовнішньополітичну легітимність і Лукашенко. Мовляв, хочете вирішити проблему - доведеться вирішувати її зі мною, подавати руку більш публічно. Ситуація взаємовигідна для РФ і РБ попри те, що керівництво обох країн зараз усе одно знаходиться в конфлікті щодо майбутньої Союзної держави і термінів її появи (або непояви).

Вчіться розділяти, бо ніколи не навчитеся властвувати.