Пост не про спецоперацію вагнерівців, а про суспільне невдоволення, накачку емоціями і керування суспільною енергією.

Медійна і громадська хвиля після очікуваного репорту Bellingcat по справі вагнерівців не стала джерелом струму. Сенсацій про які говорив Гордон чи Бутусов практично немає в матеріалі, а наразі вийшла лише перша частина - випуск матеріалу дрібними порціями ще більше знижує "вау-еффект" який можна використовувати для праведного обурення. Ефект зухвалості і нечуваності стирається за рахунок зухвалості і нечуваності інших подій з інших тематик, що стаються після.

З теми вагнерівців теоретично міг бути вирощений голем "справи Гонгадзе" проти Зеленського і "України без Кучми" в новій адаптації. Але виключно з грамотною медійною прокачкою, коли ж ви намагаєтеся максимально "витягувати" інформаційну хвилю в довжину мобілізація опозиційних сил падає, топ-тема переростає у "ще одну з тем" в новинній стрічці.

Тему "розтягнули" і забалакали, сенсація була би дуже хорошим пострілом по владі і її, на жаль не сталося. Влада досить таки успішно для себе змогла каналізувати небезпечну тему через сумні і нецікаві канцеляристські доповіді Мар'яни Безуглої за результатами ТСК. В результаті суспільний інтерес знижувався: висновки сумнівні, "неоднозначні", фейкові - які завгодно, але найголовніше - вони нудні.

Саме тому революції і масові протести не стаються від банальної незадоволеності людей, яка переростає у перманентну, бо люди що описують революції здебільшого фокусують свою увагу на цьому факторі, який вони не можуть ігнорувати. Це лише паливо для протестів, але якщо мотор то заводять, то глушать воно дуже швидко вивітрюється.

Хороша хвиля накачки емоцій принаймні у еру соцмереж має бути швидким трампліном різко вгору. Сенсація вищого порядку має слідувати за сенсацією нижчого, бо люди забувають усе швидше ніж хотілося б технологам, тому "дозування" має сенс виключно якщо десь в кінці заготовлена бомба.

Було досить помилково очікувати цю бомбу від Bellingcat. Люди обурені темою вагнерівців в широкому сенсі "делегували" бомбу не дуже зрозумілим британцям, які чи-то зроблять фільм ось-ось, чи-то за півроку. Робити ставку на фільм Bellingcat якщо в ньому немає більшої смакоти ніж у Бутусова і Гордона було помилковим і замість трампліну вгору створило зворотній ефект: відбулося зниження емоційного накалу, випуск пари. А якщо ця смакота була, то навіщо було віддавати її для публікації якимось британцям які не дуже ясно коли взагалі займуться її оприлюдненням? Можна було спокійно передати це для висвітлення українським медіа або політикам, які б видали це негайно. Якщо "смакоти" не було (і це цілком можливо, в сфері розвідки найвищого рівня витягти наліво документи про таке навряд чи були б реальним зважаючи на політизованість ситуації), то відкладати це було вбивчим для теми рішенням. Час оприлюднення значно важливіше за скандальність змісту.

Компромати це круто. Тільки спершу навчіться ними користуватися.