Паралельно активізувалися і деякі пов'язані з РФ (зокрема, клубом "Валдай") американські експерти типу старшого наукового співробітника впливової аналітичної корпорації RAND Семюела Чарапа, про що писав Дмитрий Золотухин . Чарап у недавній колонці для Politico пропонує США поступки по Україні в обмін на уникнення вірогідного ядерного конфлікту з росіянами, і в широкому сенсі репрезентує позицію російського керівництва яку він би хотів розповсюджувати на західний політикум. Чарап закликає США примусити Україну виконувати Мінські домовленості, але це по суті лише частина того багатошарового стратегічного пирога який готується для нас у РФ: паралельно росіяни всіляко знижують можливість діалогу між Києвом та ЄС і США, провокують хвилі абсолютно неспівмірних часу емоційних заяв про потребу швидкого вступу України до НАТО, які цієї весни лунали з владних установ Києва топ-рівня. У підсумку, прогнозованість і адекватність оцінки дій Києва падають.

Діалог про нерозповсюдження ядерної зброї залишається одним із найсильніших зовнішніх інструментів РФ у тиску на Штати, ми ж не маємо такої сильної позиції у перемовинах. Окрім того, наративи про непрогнозованість російського керівництва грають побічно на руку самій же РФ, в ході кампанії з окупації Криму росіяни розкручували через соцмережі уявлення про те що Заходу не варто втручатися в ситуацію, аби не спровокувати ядерний конфлікт з РФ. Ми ж собі такої непрогнозованості дозволити не можемо, і лише час покаже глибину наших помилок.