Можливість тиску з боку США на адресу України з приводу вірогідної реалізації Мінських домовленостей, про які сьогодні зробили припущення (акцентую: саме припущення) Аssociated Press це не доконаний сценарій і не гарантія.

В 2015 році вибух гранати під ВР і масові акції протесту не дали реалізувати значно менш критичні положення порядку денного РФ по Україні. Зараз більшою залишається і можливість опиратися нав'язаним сценаріям, і зменшилася навіть довіра самих США до того що вони можуть тут примусити когось з політиків стріляти собі в колінну чашечку заради власного спокою у конфлікті з КНР. В широкому сенсі, США не досить впевнені щодо порядку денного по Україні, він часто давав збої у тактичних питаннях, потребував коректив, а тут говориться вже аж про цілий примус до Мінська - по суті, прямий шлях до ситуації Боснії і Герцоговини.

Можна вимірювати усе категоріями добре/погано, але в таких випадках ситуація максимально двозначна, гібридна і відкрита до змін позицій. Паралелі ж з Афганістаном, який перестали підтримувати і він впав як картковий будиночок варто залишити алармістам: Захід дає нам значно більше політичної підтримки і дипломатичного захисту, ніж прямої воєнної допомоги, без якої ми б не змогли взагалі ні за яких умов.

Проблема полягає ще і в тому, що значна частина українців культивують перед РФ ірраціональний, мало чим практично підкріплений страх і досі. Це логічно з огляду на 2014 рік, бо ситуація в якій держава раптом опиняється голою перед війною дійсно повпливала шоковим чином, але це вже не про 2021 рік.