І ось якось так ситуативно виходить, що диригувати їхніми голосами вдається у Раді, а ось у конкретній ситуації з завершенняям конкурсу на посаду глави САП у Банкової зараз немає впливу.

І якось виходить, що у енергетиці історія абсолютно зрозуміла: Банкова не проти спільно з Коломойським забити у ворота Ахметову. Щойно у ОП починається конфлікт з Рінатом, говорять навіть про те як експертів по Роттердам+ збираються заслухати на РНБО. А експерти там огого, дай Бог кожному - Ірина Педь, яка робила експертизи для НАБУ, а до того в інтересах Коломойського для його феросплавів. І ось якщо дивитися окремо, великими очима на усі ці процеси, то не дуже зрозуміло як так стається політичний і енергетичний союз влади з Коломойським, ось Майбах страхує СН, а у судовій сфері, де мова про реформи, раптово Майбах блокує конкурс на посаду глави САП, а ОП посипає голівоньку попелом і тицяє на клятих корупціонерів. А ті самі антикорупційні солдати плачуть - реформу САП знову тицьнули в болото, знову клятий Коломой з його Майбахом, знову ОПе в коліно стріляє. Але паралельно у енергетиці вони опиняються по один бік у справі Роттердам+, і не виключено що те саме повториться і у новій історії про вугілля з підозрою Порошенком.

Шукати якийсь патріотизм, ідейний вимір і міряти лінієчкою у цій реальності, хто більш фейковий і лицемірний патріот не має великого сенсу. Порошенко і Зеленський це лише плівочка поверх цього шипучого казана, хоча саме їхні фігури в розрізі справи тепер будуть коментувати найбільше, бо вони найгучніші. Питання зовсім не в Зеленському, і навіть не в Порошенку - питання до нас, чи встигаємо ми стежити за руками у цій грі.

Тому що політичне, ідеї, партійність, принципи дуже сильно роз'єднують людей. А гроші - об'єднують, збирають докупи у міцні союзи. І, на відміну від партій і гуртків, ці союзи набагато таємніші бо від них дійсно щось залежить.