По-третє, розуміти фактори внутрішнього і зовнішнього політичного процесу РФ, уміти ідеально кореспондувати можливі заходи внутрішньої політики із застосуванням воєнної сили РФ, первинні ознаки переведення економіки на передвоєнний стан. Уміти на десять хвилин поки приймаєш рішення, читаєш і думаєш про реальні, а не ідеологічні підстави забути про те, як тебе особисто обурює існування Росії і її вторгнення, як тобі б цього не хотілося чи наскільки ти зневажливо до них ставишся. Наскільки правдива теза про політичні виграші і електоральні успіхи влади в РФ після воєнного вторгнення? Чи мають вони вагу взагалі, якщо можна просто фальсифікувати вибори і садити опозицію? Коли востаннє проводилися соціологічні дослідження очікувань і претензій до влади РФ, як вони співвідносяться з тезою про успіхи у воєнній і зовнішній політиці як джерело росту електоральної підтримки? Які взагалі інтереси РФ із числа реальних, досяжних і не тих що публічно проговорюються? За розповідями про те що росіяни просто відновлюють СРСР чи Московську імперію цих речей не видно.

По-четверте, розуміти як діє інформація. Що достойне уваги, що має роль і як діє нелінійно те, що ми оцінюємо лінійно. Лінійне сприйняття дурне, воно робить з ваших мізків кашу - а ось нелінійне, пошукати скритого смислу, не нащупувати масонські скрижалі і просто суб'єктивне втручання якоїсь групи, людини чи її погане виховання в дитинстві, а шукати комплексний інтерес, вірогідний сценарій, це ось аж дуже дуже. Аж прям прям. Бо здебільшого з інформацією працюють люди, які не дурніші за вас, і досягати звичайний лінійний усім видимий ефект це радше функціонал маркетологів, а ось інформаційні технологи працюють над невидимим і неочікуваним, тим чому неможливо щось протиставити.

І, знаєте, кинулося в очі ще таке. Уже восьмий рік війни. Уже триста там якийсь рік протистояння з Росією чи що там замість неї. Ніякої глибинної і комплексної гранд-стратегії дій РФ, які нас так хвилюють досі ніхто не написав. Ну тобто щось звісно пишеться, але часто між собою не зв'язується по причинам того що поки ті чотири пункти які я назвав глибинно одночасно не осягали. Саме тому, кожна нова новина про евакуацію посольств (насправді, лише технічного персоналу) нас приводить у ступор і змушує все оцінювати з нуля кожного разу.

І окрім цього, добре аби ще хтось вмів подивитися зсередини але зі сторони і на Україну. Співвіднести не наші бажання з чужими, не цінності з ідеологіями, а те ким ми є насправді, наскільки достойна та чи інша частина прийняття рішень, наскільки якісна і чим зумовлена стратегічна культура їх вироблення. Але це я вже зовсім розмріявся, йду пить таблєткі.