Була досить показова історія з виведенням військ США з Афганістану, яку Британія публічно вустами топ-спікерів типу історика імперської школи Ніла Фергюссона охарактеризувала ледве не як початок глобального занепаду впливу США - у цьому і є нинішня британська позиція по Україні. Штати нібито неспроможні, тож гратиме Лондон і гратиме свою партію, яка лише одним британцям зрозуміла. Британія виграла для себе досить багато і на критиці рішення США про зняття санкцій з Північного потоку-2, яке могло свідчити про потепління у відносинах між Берліном і Вашингтоном. Тепер раунд Лондона дасть змогу спробувати збавити напругу на україно-російському напрямку без бонусів для будь-яких союзів з Берліном, і показові "облети" території - ще один показовий медійний удар по ФРН. Позиція арбітра, миротворця і навіть рівновіддаленої але важливої сторони можуть дати Лондону ще більше самостійності у власних рухах щодо США, тим більше конкурують вони часто за одні і ті ж самі точки на мапі.

Але у той же час, вічних друзів і ворогів не існує, а лише вічні інтереси. Багато щодо динаміки російсько-українського конфлікту у подальшому зможуть прояснити перемовини міністра оборони Британії Бена Уоллеса і міністра оборони РФ Шойгу, які мають відбутися згодом, та дату і місце ще не призначено.