Поки ми маримо стрілками на картах, які воліють зруйнувати наше життя, є речі які постійно підточують його зсередини, через кожну платіжку і окремі транзакції.
Мова, звісно ж, про нашу улюблену олігархію і нашого улюбленого Ігор Валеріча Коломойського. Брак якихось гучних інфоприводів з його боку створив певний вакуум вражень, який може наштовхувати на досить хибну думку про те, що він не займається практично нічим, впав у якусь апатію бо нібито програв остаточно. О диво, минулого тижня в УП навіть вийшла велика стаття про Коломойського, яка побічно підштовхує до такої думки, хоча і ця думка сама у ній критикується. Однак ситуація діаметрально інша: Ігорю Валерійовичу необов'язково бігати по каналах, ходити по судах, стрибати з прапорами і висуватися на мажоритарних округах особисто. Для усього є люди які роблять це за нього.
Несподівано активізувався нардеп Дубінський після майже річної перерви у публічній діяльності, коли гучних інфоприводів не було взагалі і оголошені США санкції проти нього на увесь 2021 рік залишилися головним інфоприводом.
Сьогодні він подав законопроект № 6527-1, де зокрема він пропонує обмежити розмір зарплати голови держбанків і банків з державним капіталом не більше 30 прожиткових мінімумів (71,79 тис. грн). Гроші нібито немалі, скаже пересічний споживач контенту із з/п у 800 доларів. Ніби так, але кожен раз коли у таку стратегічну і дуже потенційно корупційну сферу держбанків сідають люди на такі низькі зарплати, які взагалі мало корелюють з зарплатою очільника банку, це призводить або до відвертої непригодності на посадах, або ж веде до того що прозорі спеціалісти, які не будуть брати чорний кеш за вирішені питання просто відмовлятимуться таку посаду займати. Ситуація вигідна Ігорю Валерійовичу, бо з моменту націоналізації ПриватБанку, який той хоче повернути і досі, його метою вже не є сам Приват, а радше сама банківська система, злам її корпоративних принципів які зможуть відкрити шлях до скасування націоналізації на його користь. Показово і те, що іноземний агент Дубінський протягує у цьому ж законі заборону на заняття в держструктурах топових постів особами, які протягом будь-якого періоду за останні 5 років були на керівних посадах в громадських об'єднаннях з іноземною підтримкою або укладали з ними договори (контракти) у сфері підприємницької діяльності. Словом, ніякі ваші іноземні контори, ніякі не дай Бог організації з іноземною підтримкою і взагалі ніщо іноземне не може бути джерелом релевантного для держуправління досвідом. Штиковий удар по зовнішньому управлінню, яке оточення Коломойського все частіше малює джерелом своїх проблем. Аж дуже прозорим був і нещодавній блог Дубінського, де той завбачливо просив мораторію на зміну нинішнього керівника НБУ Кирила Шевченка, мовляв у часи війни і загрози наступу айяйяй такого стратегічного Шевченка змінювати. Воно і ясно чому: окрім усіх інших проблем, очільник НБУ влітку розформував у фінрегуляторі управління, яке займалося справою ПриватБанку. І те, як його проштовхувала Банкова на цю посаду, уже публічно граючи роль ніяк не пов'язаної з Коломойським ОП - ще один маячок про те, що не усім лоялістам ІВК обов'язково ходити на ефіри 1+1 і дружити з Боголюбовим.
Досить показовою стороною проблеми виглядають дії Банкової. По-перше, там хоча і публічно час від часу "цураються" Коломойського, але ситуація зовсім не заважає вигравати ІВК справи в судах, рухатися помалу до цілей і взагалі здобувати тихенько те, чого за минулої влади він не встиг роздобути. Абсолютно непомічена історія стосується справи за участю Порошенка і Медведчука - там, за словами секретаря РНБО Данілова сказаними в кінці 2021 року мала би фігурувати і Валерія Гонтарева, ексочільниця НБУ і одна з архітекторів націоналізації Привату. Здобути політичний капітал в теорії на переслідуванні Порошенка і Медведчука можливо, однак чим пояснити таку раптову появу Гонтаревої у справі, окрім як запізнілою помстою Ігор Валеріча?