Цілий вал подій у внутрішній політиці поза темою воєнної загрози проходить не досить поміченим. У той же час речі продовжують відбуватися, впливають на консенсуси і потенційні рішення навіть у владних кабінетах.

По-перше, цими вихідними в Києві пройшов з'їзд партії УДАР. Окрім Кличка і мера Чернігова Атрошенка, який став найбільшим партнером Кличка поза Києвом, були присутні також Петро Порошенко, Кіра Рудик та Сергій Соболєв з Батьківщини. Цим самим існує можливість для широкої коаліції під Кличка, у якій у нього єдиного немає високого антирейтингу при високій впізнаваності. Однак деякі питання залишаються в повітрі: статус Порошенка і його роль у системі яка може скластися, чи погодиться він не висуватися на президента, чи Кличко отримає таки розкол поля. Зважаючи на амбіції Порошенка, сторони можуть просто перестати говорити у будь-який момент через те, що не досягнуть оптимальних пропорцій консенсусу який матимуть скласти після виборів.

При цьому досить показово, що Кличко і верхівка УДАРу в ході з'їзду намітила поверхневі мазки ідеологічних контурів позиціонування виборчої кампанії: маякували слова про величезну загрозу нацбезпеці, протидію розколу у суспільстві у момент нової можливої агресії (по суті, тема агресії РФ взагалі стала основною для з'їзду), і акценти на державництві. Досить обережно, але можна зробити початковий висновок про те що Кличко буде орієнтуватися на правий центр і його кінцева електоральна стратегія буде включати орієнтацію на Центр та Захід України. З одного боку, обнадійливо для тих хто близький цьому вектору, однак існує стратегічна проблема дуже великої кількості різноманітних політпроектів орієнтованих на правий центр, шанси Кличка на успішне повернення в загальнонаціональну політику можуть зменшитися у разі якщо домовленості між ЄС і УДАРом залишаться виключно на рівні Києва. Тут проглядається і досить симптоматична стратегія Банкової яка може бути застосована: поява альтернативного правоцентристського утворення, яке буде грати проти Кличка і Порошенка технічну роль і поливати медійною критикою. Втім, ані контурів такого об'єднання у реальності, ані тісних однозначних домовленостей між ЄС і УДАРом ми поки не бачимо.

Найбільш відчутним тестуванням УДАРу найближчим часом будуть вибори на 206 мажоритарному окрузі (Новозаводський район Чернігова), де найбільш вірогідно переможе права рука мера Атрошенка, Олександр Ломако, який висувається від УДАРу. Стратегія СН на окрузі досі незрозуміла, відомих місцевих для округу у СН немає, а зіркового кандидата подібного Вірастюку так і не знайшли. Найбільш вірогідним залишається сценарій, при якому ключові опозиційні партії - ЄС, Батьківщина і Голос не будуть висувати в окрузі сильних кандидатів, які можуть скласти конкуренцію. У цьому разі округ стане не лише першою парламентською перемогою УДАРу за останній час, але і дасть можливість для позиціонування як єдиної опозиції - округи діляться між усіма опозиційними партіями окрім біло-блакитних проектів, і можливо Разумкова, який уже зараз все більш однозначно претендує на сегмент Південного Сходу, не сильно перетинаючись з Кличком. У той же час, не слід перебільшувати ресурсні можливості кандидатів, навіть якщо є розуміння щодо можливих угод з олігархічними колами.

Найбільш придатна до вжитку і вочевидь єдина життєздатна модель на нинішньому етапі виборчого циклу з боку спонсорів великих політпроектів виглядає наступним чином: домовленості про підтримку укладаються, надається медійна підтримка (ефірний час, рідше - оплата послуг політтехнологів і політконсультантів пов'язаних зі спонсорами, які виконують додаткову контрольну функцію), і далі - все. Давати вам вагони готівки просто через те, що ви перспективний кандидат одразу ж ніхто не планує: найбільш вірогідно, що вам влаштують собачі біга, в ході яких спонсори вкладуться одразу у кілька кандидатів, за проміжними результатами вже недалеко від самого фінішу ранжуючи, хто ж з них буде основним у підсумку, а хто - фоновим.