Я мало останнім часом знаходжу притомних політичних подій для коментування, хоча самих подій як ніколи багато.

Для мене поява Путіна на людях під час виступу на російському ватному Z'їзді з приводу річниці захоплення Криму насправді позитивний сигнал. Хоча, краще звісно якби він тойво, але це я уже розмріявся. Те, що Путін навіть попри свій жовтий колір обличчя мусив бекати в мікрофон - хороший для нас усіх сигнал.

Чому? Бо раніше російська адміністративна машина була напрочуд нечутлива до медійності, популярності, символічних ходів і креативу - усе робилося адміністративними механізмами, кийками, збором бюджетників на вибори і іншими формами примусу. Те, що у такий не дуже і безхмарний для самої РФ всередині, досить небезпечний час Путін вимушений вилізти з бункера означає наявність у нього усвідомлення потреби доводити реальність свого існування, намагатися грати харизматичного вовка - хоча ті, хто здатний на щось впливати у РФ, має якісь важелі і бачення ситуації зсередини прекрасно знають, що Акела промахнувся.

І ця нарочита мантра написана на сцені і обрамленні заходу "поддержи Россию" була би зовсім не знакова, якби до неї не дописали "поддержим президента!". Путін розуміє: удар в спину може готуватися з хвилини на хвилину, треба починати опричнину.

Найголовніше, що Путін прекрасно розуміє - це війна уже не з якоюсь Україною чи якимось НАТО. Навіть не з усім світом. Це війна всередині його ж штабу, із власним оточенням. Бо там не пробачають промахів, а своєю українською кампанією Путін занадто сильно підставив власну спину під удар інших честолюбців зі свого ж оточення. Саме тому його паранойяльні механізми в черепній коробці вже зараз починають закручувати спіраль всередині РФ так, ніби це не війна з Україною, а майже розпочата громадянська війна в самій Росії: і цього разу цар планує за підтримки глибинного мовчазного народу руками групи силовиків розправитися зі старим дворянством і забрати собі ті рештки впливу які воно мало.

Санкції і решта усього стають приводом для закручення гайок і прийняття рішень по спрощенню конфіскації активів всередині самої РФ не у демократів і опозиціонерів, які сидять по тюрмах. А проти власних друзів, олігархів, генералів ФСБ, міністрів і рєшал з держпідприємств які хочуть зберегти свої феоди, проти власне самих російських еліт які були запорукою внутрішньої стабільності російського політичного болотця.

Це може призвести до тієї реакції, яку не могли витиснути з російських еліт співробітники ЦРУ і психологи воєнних відомств західних країн. Спіраль параної президента РФ стане спіраллю внутрішнього насилля вже дуже скоро.

Пригадайте пізнього Сталіна і справу "лікарів-отруювачів". Нібито лікарі перших осіб радянської верхівки були шпигунами і шкідниками, і тому їх арештували. На допитах з них звісно ж мали би вибити і свідчення проти їхніх патронів - сталінських міністрів і сталінського дворянства, а потім зрізати голови і їм, за тим самим звинуваченням в участі у шкідництві і роботі на світовий капітал. Це був механізм, який міг вести до нової великої чистки вже у 1950-х роках, але Сталін раптово помер.

Чи не раптово?

Історія ніколи не ходить по колу. Але вона як ніколи іронічна.