Кінець початку кінця. Частина 1

Пам’ятаєте промову Джо Байдена у Варшаві? Про неї багато хто забув, а дарма. Хоч вона була посередня за змістом (спроба копіювати рейганівські концепти і риторичні фігури), але була сказана не без практичності. А головне, сказана в історичний час.

Байден вказав на важливу деталь. Прокреслив можливість глибшого залучення США у конфлікт: НАТО буде включатися лише у разі удару по країні НАТО… Або при застосуванні ядерної, біологічної чи хімічної зброї.

Удар по країні НАТО потребує виключного бажання РФ втягнути Захід у це криваве танго, де навіть без прямої участі Альянсу справи в росіян ідуть погано. А от хімічна зброя – це вже значно цікавіше.

Бо це дійсно може відбутися. Навіть якщо росіяни будуть всіма силами цього уникати, більше того – банальна недбалість окупантів поблизу якогось аміачного заводу може бути використане США як шанс протрактувати своє занурення в конфлікт.

Вже за два дні після слів Байдена у Варшаві з'являється інформація про отруєння Абрамовича. По суті, ось вам застосування хімічної зброї проти переговірника, хай і неформального. Використано? Ще б пак. Побічно інформацію також підтвердили і джерела ЗМІ, хоча медіаресурси ОП спростовували можливість отруєння.

Найбільш показовою була дата оприлюднення: сам інцидент з отруєнням стався протягом 3-5 березня, а інформація про нього спливла у Bellingcat та Wall Street Journal щонайменше через 20 днів після самої події. Тобто коли Байден вже попередив щодо хімічної зброї як підстави для втручання.

Немає ніякої різниці в таких справах: застосують росіяни хімічну зброю на полі бою чи ні. За потреби такий інцидент буде знайдено, а тема російського поводження з радіацією на АЕС здатна перерости в казус беллі.

Додається ще одна тема, актуальна для усього світу. Продовольча безпека. За бажанням її теж можна інструменталізувати у великий консенсус щодо тиску на РФ в усіх вимірах.

Паралельно із датами отруєння Абрамовича було вбито представника української переговірної групи Кірєєва. Про це за участі напівросійського напівагента Дубінського була запущена чутка: мовляв, вбитий шпигував на Росію та був ліквідований СБУ. Але ГУР МО повідомило – Кірєєв був співробітником ГУР та загинув при виконанні службових обов'язків.

Відбулося це, помітьте, протягом 3-5 березня.

А ще не забудьте про тлумачення, надане журналістами WSJ та їх інсайдерами щодо можливих замовників. На їх думку, труїла Абрамовича певна «партія війни», що не хотіла ніяких перемовин.

Це могло би здатись фантастикою. Але дані про існування цієї партії підтверджені. А ще нещодавно існування башт Кремля та їх конкуренція за реальну владу шляхом підкилимних інтриг були більше конспірологією.

Грім серед ясного неба для російської медіасфери. Переговорник Мединський заявив: «Ми відводимо війська з Чернігівщини і Київщини». Звісно, це була брехня. Та вона струсонула спляче російське суспільство: з'явилися масові ознаки відчуття «зради» навіть серед провладно налаштованих росіян, що підтримують війну проти України.

Почалися всі ці ексцеси із «куди дивляться генерали?», «влада нам бреше!» і «знімаємо літеру Z з аватарок, нас кинули».