«Что нам делать с Украиной» і що нам робити з Україною

Українців справедливо обурила стаття «Что Россия должна делать с Украиной» Тімофєя Сєргєйцева на ріа «новості». Текст розраховано не стільки на залякування нас – для цього окупанти застосовують інші методи. Буча, Гостомель, Ірпінь та Бородянка. Стаття орієнтована на російського споживача.

Це спроба російської влади розвернути «спецоперацію» «обмеженими силами» для самих росіян у «всенародну війну» «історичну справедливість», «справу честі» і посприяти соціальній мобілізації. Аби в затяжній війні мати більше сил і ресурсів. Щось подібне робив «рязанский сахар» у 1999 перед другою Чеченською.

Важливо інше. Який треш творився в нашій політиці останні 20 років? Автор «денацифікації» через концтабори – політтехнолог Тимофій Сєргєйцев, з 1999 року працювавший у наших політпроектах. Немає запитань до автора, з ним усе ясно. Питання до тих «наших» політиків.

Сєргєйцев був у команді, яка вигадала «чорний» плакат передвиборчої кампанії Партії Регіонів 2004 року. «Україна, поділена на три сорти».

В 2012 році був найнятий Пінчуком для кампанії нардепа Безбаха, людину олігарха в Партії Регіонів і ексфункціонера «Інтерпайп». Окрім ліберально-прозахідного реноме пан Пінчук – бізнес-партнер «Роснефті», автор ідеї «відмови від Криму та НАТО» в 2016 році на сторінках WSJ.

Чи дивно, що Сєргєйцев купу разів супроводжував проекти Пінчука? Мімікрія олігархії під прозахідну розбивається об деталі: російський нацист Сєргєйцев в 2010 був політтехнологом ще і у «надії прозахідного електорату» Яценюка. А насправді – колов поле Тимошенко в інтересах Януковича.

Ті ж Куликов і Сергейцев писали сценарій фільму «Матч», де пузаті україномовні поліцаї показані гірше за німців у 1942 році. Стратегія нашого «розлюднення» видна в роботі Сєргєйцева і рисах його кампаній. Новий текст – лише крапка.

В 1999 році працював у штабі Кучми із Іскандером Валітовим та Дмитром Куликовим, російським політтехнологом-методологом. Хто їх найняв? Знову Пінчук та його соратник по «Трудовій Україні» Андрій Деркач. Російський шпигун і дезінформатор, шеф спецоперації про «плівки Байдена».

А ще він випускник Академії ФСБ РФ, син глави СБУ Деркача, знятого після касетного скандалу навколо Кучми. У 2020 році Куликов і Сергейцев визнали: скандал зрежисували в Росії, аби порушити наші стосунки з США. Іншим дружком Деркача-молодшого вже тоді був Юра Луценко, його товариш по Соцпартії. Він же всплив як критик посла США Йовановіч у 2019 році. А це був перший етап втручання в американські вибори російськими спецслужбами.

Спектакль відбувався від імені Коломойського, який посадив поряд з Деркачем шісток: експрокурора Кулика, нардепа СН Дубінського та інших. Але замовником була РФ: вона ж надала нібито українській провокації масштабів, вивела це на шпальти лояльних медіа.

Нещодавно американське медіа The Hill вийшло із заголовком «Єдиний шанс врятувати США від краху – зняти санкції з РФ». А в 2019 воно брало в Луценка вигідні для РФ коментарі про корупцію посла США в Києві Йовановіч. Не історія, а дебела консерва, де плавають наші політики.

Російські пазли складались десятки років і майже готові лише тепер. Я складаю їх вже третій рік. Не вірю в збіги. Сучасна Україна, війна і олігархія, зіпсовані і воскреслі стосунки Києва із Заходом – цей цикл тягнеться десь з 1999 року.

Наші олігархи думали, що вони грають. Насправді ж грали ними, і продовжують грати далі. Російська політика милує і карає наших князьків. От Пінчук у 2018 році ненадовго позбувся можливості експортувати труби в РФ, ледве не розорився. Що він тоді пообіцяв взамін?

Це можливість розтрощити олігархію, про яку вже місяць нічого не чутно: воюють навіть поштарі з «Укрпошти», роблять щось корисне маргінальні громадяни – та де наші «олігархи»? Чи не продали Україну знову як «невигідний» актив? Війна – шанс для ревізії й зовнішньої політики, і внутрішньої. Вона показала, що олігархи є зайвим елементом: у бізнесі їм є місце, але політично вони кволі і безпорадні, а ще нерозбірливі у зв’язках. Далі обов’язково буде – бо ще не було так, щоб далі не було.