У США ухвалили механізм ленд-лізу для України в Сенаті. По суті президент США Байден буде зобов’язаний запустити процедуру пришвидшеного спрощеного надання озброєнь Україні. Про точні номенклатури зараз, звісно ж, не повідомляється. Але сам механізм ленд-лізу це величезний стрибок вперед, особливо зважаючи на величезність американської (та і не тільки) бюрократії у таких питаннях.

Я розумію усі наші справедливі закиди щодо того, що надання озброєнь завчасно і введення потужних санкцій ще до війни могло би бути серйозним фактором який втримав би РФ від нових агресивних дій і зберіг життя наших громадян. Це абсолютно так і є. Біда, звісно ж, в тому що від самого початку настільки адекватної і відповідальної оцінки ситуації Заходом, гри на попередження конфлікту було би марно очікувати. Врешті, сучасний Захід - клубок протиріч, а не золотий бастіон демократичного транзиту, який ми собі намалювати із виступів Рейгана.

Росія прекрасно вивчила базові слабкості Заходу (нічого при цьому не бажаючи довідатися про власні) - одну з найбільш проблемних можна назвати моральною прокластинацією. «чи праві ми?» «чи маємо право на доконане судження, і чи маємо право на те аби нав’язати його іншим людям з іншою культурою?» (мова про росію в даному контексті), «поганий мир краще доброї війни», «не провокуй, не роби кроків до ескалації навіть якщо опонент робить» - це штампи які описують процес прийняття політичних і безпекових рішень щодо РФ на Заході. Значна частина західних інтелектуалів і політиків - хоча і щирі демократи і противники авторитаризму, але відверто кажучи моральні прокрастинатори. «Ціль - ніщо, рух до неї - все» - каже нам один із класичних теоретиків соціал-демократії Бернштейн, натякаючи на потребу моральної чистоти рішень, без відповідальності за їх кінцевий результат. І «неагресивність» стала для Заходу синонімом «моральності» - Росія прекрасно це знає і грає свою партію виходячи з цього.

Так, на Заході є лобісти РФ і ферштейєри, є прямі агенти впливу росіян. Але ми досить помилково перебільшуємо їх пряму роль у кволій реакції Заходу, яка зробила трагедію в Бучі та інших місцях можливою. Значна частина протиріч створюються не РФ, а розгортаються на Заході імпліцитно: це плата за вільну дискусію, плата за право на будь-яке судження яке сучасні західні інтелектуали часто кладуть у основу культури розвинених країн. І у цій дискусії різноманітні заморочки, які заважають нам отримати реальну воєнну допомогу завчасно створюються не лише росіянами, але і західними аж напрочуд демократичними «моралістами», які вірують у цитати подібні до вислову Трюдо: «коли ви стріляєте у ворога, він від цього виграє».

У більшості випадків, Захід хворий на величезну психологічну і філософську хворобу пошуку власної ідентичності, невпевненості у існуючому спадку минулих століть і бажанні самоподолання.

Платимо - ми. І якщо наша кров не стане фактором хоча би часткового отверезіння Заходу, то платимо зовсім не востаннє.