"Полковник, якому ніхто не пише" ч. І

Арешт Медведчука - безумовно новина дня, якщо не усього тижня, за це щиро дякуємо СБУ і переходимо до головного питання: навіщо РФ взагалі був потрібен Медведчук? Чи обміняє РФ Медведчука на когось?

Моя думка: ні, не обміняє. Я почав писати цей текст ще до заяви Пескова, про те що РФ не планує цього робити, і тут я поясню чому. Звісно ж, я не сиджу в голові у Путіна, але з мого кута зору ми серйозно переоцінюємо вагу Медведчука для росіян.

Я одразу поставлю під сумнів ключову тезу, про те що РФ планує поміняти його, адже Медведчук "здасть усю агентуру". По-перше, у нас все одно спершу допитують і видавлюють інформацію, а лише потім видають і обмінюють - інакше це було би зовсім безглуздя. По-друге ніяку реальну "агентуру спецслужб РФ" Медведчук і взагалі інша публічна особа не може очолювати: це взагалі не відповідає засадам агентурної роботи, стратегічної агентурної і політичної розвідки. Медведчук - побічний продукт роботи російських спецслужб в Україні, а не їхній керівник чи очільник "мережі".

Чому? Бо посада високого рівня в агентурному середовищі передбачає все-таки високий рівень ризиків, пов'язаних із тим що очільника або заступника очільника резидентури арештовують, і разом з ним завалюється десятирівнева мережа по перекачці грошей, років двадцять роботи і кума кар'єр кадрових розвідників, кожна з яких коштувала державі мільйони. До прикладу, радянський розвідник, очільник зовнішньої контррозвідки І головного управління КДБ СРСР, співробітник резидентури в США Олег Калугін відзначав: кадебістам в суворому порядку було заборонено вербувати членів Комуністичної партії США. Кожен з таких завербованих - потенційно публічно маркований як схильний до державної зради, а отже за ним потенційно вірогідне стеження, і взагалі - американські комуністи це політичне лоббі СРСР, а не розвідка. Ось так і у випадку з Медведчуком: його політика це хоч і прямий наслідок діяльності спецслужб РФ, однак віддавати агентурні мережі у відання публічних медійних осіб не прийнято взагалі. Навіть люди в ранзі посла дуже рідко керують резидентурами, хоча дипломат - одна з найчастіших масок для розвідника.

Короче кажучи, функціонал Медведчука в сенсі підривних дій зводився передусім до політичної і ідеологічної роботи проти України, але не якихось великих підпільних мереж: його ключовою зброєю проти України була ввірена йому частина фракції ОПЗЖ, ряд партійних організацій ОПЗЖ по Україні (всередині партії вони ділили усе з групою Льовочкіна), медійка і невеликий але дуже смердючий придаток у вигляді активу Партії Шарія - по суті, усе це інструменти публічні, і я більш ніж просто переконаний - за ними велося і ведеться стеження, туди наші специ уже давно включали своїх людей, вівся процес документування інформації про протиправну діяльність і т.д. Шарій почав "демаргіналізовуватися" у публічному просторі перед місцевими виборами 2020 року завдяки медійці Медведчука, і з того моменту інфомеседжі, тон і риторика Шарія з Медведчуком дуже сильно співпадали.

З політичної точки зору створювати собі голема у вигляді ППШ для ОПЗЖ на власному електоральному полі видавалося не досить далекоглядним, але у контексті підготовки агресії РФ проти України вірним кроком. Шаріївці розгорнули мережу в містах на Півдні та Сході України, під виглядом політичної організації готуючи підривну діяльність, збір інформації та інше. Наразі відомо про арешт очільника Київської міської організації ППШ Михайла Железняка, який перші дні війни косив під волонтера, вочевидь аби розвідувати позиції і возити продукти з маячками всередині, також в розшук оголошено політичного експерта Олександра Лазарєва який був досить зрадницьким спікером навіть як для проросійських медіа - раніше в мережу просочувалися дані, що Лазарев знаходився на прикормі у ППШ і отримував від них суми в доларах.