Вчорашня ніч відзначилася досить рідкісним для України явищем: у Київ завітали одночасно два високопосадовці США топ-рівня: Держсекретар США Блінкен і міністр оборони Ллойд Остін. Візит міністра оборони абсолютно зрозумілий: оборонні поставки, закупівлі, підготовка українських військових західними фахівцями, врешті сама війна роблять візит актуальним. По профілю Блінкена речі хоч і не на такому рівні видноти, але так само складають важливу основу стосунків із США. По суті, Блінкен працює над просуванням внутрішньополітичних реформ в Україні, захистом напрацювань які було досягнуто після 2014 року - а там і реформа судів, і реформа корпоративного управління, і реформа фінансового сектору, і усі інші деолігархічні штуки. Без цих речей ніякі кошти не будуть у нормальних обсягах надаватися Україні на відновлення інфраструктури і всього іншого: ніхто не кидатиме мільярди доларів у чорні діри.

Звісно ж, у пріоритеті таких візитів держсекретаря традиційно лежить антикорупція. Не сказати що це просто вписується у лінійну схему, де він просто приїздить хвалити САП і НАБУ: перший візит у статусі держсекретаря Блінкена навесні 2021 року увінчався його досить таки знаковою критикою. Тоді він встиг заявити, що нікого з топ-корупціонерів так і не посадили в Україні у в'язницю з самого початку антикорупційних реформ. Нещодавно закінчився строк на посаді глави НАБУ Ситника, на жаль його каденція так і не увінчалась серйозними доведеними до розуму кейсами які можна було зробити показовими. США навряд чи в захваті від таких показників, втім принципи антикорупційної реформи поки не будуть змінюватися.

По-друге, очевидно візиту Блінкена передувала "чорна полоса" з ряду внутрішньополітичних рішень, яких краще не було би допускати Києву навіть в часи війни. Мова про підписання закону яким членів наглядових рад можна звільнити за неявку на місце протягом двох днів: виграють від такого механізму передусім різні Коломойські, а не ми з вами. Втім, ОП таки подали це і президент підписав.
Нещодавно стало відомо також і про просування у парламенті рішень щодо можливості передачі повноважень Вищої ради правосуддя до Ради суддів, яка блокувала етап судової реформи через відмову надсилати представників до Етичної ради. Чи існує конкретне лоббі суддів пов'язаних з РФ зараз? Так, і діє воно через людей Портнова яким вдалося скасувати 375 ст ККУ, і повернути на посади суддів які виносили політично вмотивовані оточенням Януковича рішення проти майданівців. Перелік прізвищ спливає то тут, то там: то суддя з цієї орбіти відпустить командира роти Беркуту з під варти, то ухвалить рішення на користь Деркача, то підіграє орбіті Коломойського по темі ПриватБанку.

В кінцевому підсумку люди пов'язані із проросійським політикумом обклалися різними процедурними проволочками, оперлися на дива української бюрократії і навряд чи дадуть так просто винести їх що з корпоративного, що з фінансового сектору, що з судової влади.

У підсумку ця війна обов'язково закінчиться. І вже наступного дня потрібно буде думати про те, що ми робитимемо аби перемогти у війні наступній. Має бути глибока внутрішня дискусія і підготовка до якісної зміни внутрішньої політики так, аби ми могли використати даний самим часом в якому ми живемо шанс на поглиблення стосунків із Заходом. Такого запалу енергії як у воєнний та поствоєнний час згодом може вже не бути, тож далі український віз їхатиме так швидко вперед, як ми його розженемо зараз.

Післявоєнний час буде в усіх сенсах специфічно відрізнятися від довоєнного. Існування успішної України, яка переможе і у наступних війнах буде залежати вже не стільки від військових, скільки від внутрішніх політичних процесів. Якщо уся пролита кров не створить запиту на інше, на те чого нам відверто бракувало до війни, то її доведеться згодом пролити ще багато разів.

Висока патетика, але в підсумку - саме зараз і трохи згодом час вимагати якісних змін.