У американських демократів є два «табу», які вони рідко, але іноді порушують. Мова про активну підтримку ОПК, збільшення закупівель для військ, посилення озброєння і постачання союзникам. Друге табу - це американська нафта, адже курс на відновлювані джерела все-таки останні роки більш властивий демократам, а нафтові лобісти з Техасу як правило орієнтуються на перемогу республіканців.

Однак ковід дещо змінив становище, вихід з Афганістану змінив його ще більше. Значна частина компаній ВПК у США настільки впливають на ситуацію, що перемога республіканців на мідтермах у Конгресі в значній мірі залежить і від них.

Війна в Україні остаточно розставила всі крапки. Після 24 лютого Білому дому довелося дрейфувати у бік більшої лояльності до військово-промислового комплексу і його інтересів. Байден підписав найбільший в історії США оборонний бюджет, і це продиктовано не лише масштабом загроз, але і виборами в Конгрес які попереду.

Учора ж Байден відвідав завод оборонної компанії Lockheed Martin, на якому виготовляють Javelin. При цьому він навіть зазначив, що дуже важливо і далі виробляти цю зброю, адже нею користуються українські герої. Отак, уявляєте собі: політик з Демпартії яка виступає за gun control і всілякі обмеження для оборонки приходить і виступає на оборонному заводі. Буває ж! Але пояснення не у зміні принципів, а у близьких виборах. В значній частині американського суспільства панують настрої на користь республіканців, які зробили свою другу ідеологію із самого поняття «безпека», які возвели тему оборони і зовнішньої політики в новий ідеологічний стандарт своєї політсили, вплив традиційного консерватизму в якій знижується.

Звісно, Байден не республіканець. Однак американську політику вирішують голоси зовсім не переконаних лівих та переконаних правих: у їх сегментах усе стабільно роками, боротьба ведеться за електорат «посередині», який може голосувати і за демократів, і за республіканців. І, на диво, Байден з усіх кандидатів-демократів в 2020 році був найближче ідейно до республіканців, міг грати на полі невизначених більш активно - тоді як лівіші і молодші кандидати не могли.

Тим самим зіграла вдало зроблена в 2019 році ставка значної частини спонсорів і еліт Демпартії на старіючого, але в своєму полі єдиного кандидата який все ще може дрейфувати не лише вліво, але і вправо. Якби нинішній президент США від Демпартії був лівішим, не таким «ретроградом» всередині партії як Байден, менш здатним до зміни позицій на користь трохи ближчих до електорату республіканців, то війна в Україні ввела би партію у довгу кризу легітимності її шляхів.

Щодо того, чи має право політик думати про політику більше ніж у прагматичному ключі, про сенси і цінності викарбувані в камені і ніколи не зраджувати їм - зверніться до політичних копірайтерів, SMM-ників та спічрайтерів. Вони здебільшого ці речі і вигадують.

Ми ж з вами люди практики (я сподіваюсь). Тому маємо шукати практичні критерії.