Ви помічали, наскільки у російській військовій *культурі* сквозить ідея про те, що вони "стояли насмерть і победили хоть і билі в мєньшинствє".
Це "незакритий гештальт", недосягнуте бажане, "мрія" яку вони самі для себе вигадують і проговорюють телеканалами, аби вона хоч трохи збулася хоча би на вірі тих хто таки надивившись цих фільмів опинився у армії РФ. Згадайте канонізовані для росіян військові сюжети.

"Грозовые ворота"
9 рота
28 панфиловцев
Порт-Артур
Крепость Осовец
Баязет

Майже в усіх випадках - історії про те, як їх там було купка, вони воювали проти кратно більшого числом противника в оточенні і чогось досягли або хоча би красиво померли. Ці сюжети підкріплюють враження яке формує про Росію її ж керівництво всередині країни: ілюзія держави як фортеці в облозі, кругом враги но мы храбрее и сильнее. "Один в поле воен, если по-русски скроен" пишуть у своїх пабліках люди які не бачили ні російських солдат в реальних умовах, ні поля.

Цитата Суворова - "воевать не числом, а умением" це недосяжний досі для росіян базовий військовий ідеал, який вони прагнуть всіляко довести самим собі через кіно, поки маршали Жукови невміло беруть плацдарми з мільйонними втратами.

Російська реінкарнація історії про 300 спартанців - найбільш бажаний сюжет для російського військового кіно, аби вам видали гроші на зйомку. 150 русских проти 2000 ворога? Отлічний сюжет, Лєночка, виділи дєнєжку.

В окремих випадках дійсно випадки коли чогось такі обложені і оточені досягали успіху були. На відміну від вигаданої історії про 28 панфілівців, оборона фортеці Баязет в російсько-турецькій війні 1877-78 років дійсно відбулася. Тоді турки оточили гарнізон щойно захопленої фортеці робили усе, аби виморити російських солдат голодом і спекою. Втім значна частина російських солдат у Баязеті не були росіянами взагалі - там були гекаючі і шокаючі кубанці, пластуни, кримський батальйон, іррегулярна кавказька міліція, уродженці Тифлісської та Еріванської губернії купа німців за походженням серед офіцерів (останній комендант фортеці Штоквіч), полтавський дворянин Пацевич і білоруський дворянин Ковалевський, які були комендантами на першому етапі. До їх "обрусения" було ще далеко - навіть барон Врангель в 1920 році говорив російською з відчутним німецьким акцентом. Врятував Баязет ззовні таки не росіянин теж - генерал Тергукасов.

В своєму серіалі Баязет на початку 2000-х росіяни вдалися навіть до підміни - реального героя оборони Баязету, генерала Ісмаїл-хана Нахічеванського російські сценаристи у серіалі зробили зрадником і схильним до прийняття рішень про здачу фортеці і спілкування з турецькими парламентерами. Чому? Та не може старший по званню у фортеці бути Ісмаїл-Ханом Нахічеванським, щось із цим треба негайно робити.

Десь подібна історія із 9 ротою. Прототип прапорщика з позивним "хохол" в реальному житті носив ім'я Микола Семеняка, був уродженцем Києва, учасником Революції Гідності в лавах афганської сотні Самооборони та воював на Донбасі у лавах батальйону Айдар. Нині його вже немає серед живих, фото у прикріпленні до посту.

Увесь російський хейт до Заходу - значною мірою ресентимент, який походить із страху перед тим що Захід більший і вправніший, він таки воює "умением, а не числом", тому колись "поглине Росію", а отже - пора створювати "обложену фортецю" в самій Росії. А як робити це, коли Захід усі останні 20 років з усіх сил не хотів бути ворогом РФ, при цьому хоч якось вплітаючи у це небажання конфлікту збереження власних інтересів.

Росіянам досі це вдавалося лише створенням конфліктів по периметру, які нібито загрожували Росії. Війна в Грузії - о, це Захід натравив грузинів на РФ, тому ми даємо *отвєтку*. Війна на Донбасі? Те саме! Придністров'я? Румунські націоналісти і молдавські імперіалісти (вчитайтесь!) загрожували росіянам у Тирасполі (звідки взагалі вони взялися там?). РФ сама режисує конфлікти які їй потрібні як легітимація внутрішнього відсталого порядку урядування і ям на дорогах.