Найбільш безглузда в світі срачка в соцмережах щодо того Кравчук хороший чи поганий уже помалу розпочинається.

Всі одразу ж стають такі розумні, і нагадують що "все було би по-іншому" якби був не Кравчук а Чорновіл.

Наводять якісь дурні аналогії з країнами Балтії - на які ми от ні разу не схожі. Їдемо одними і тими ж рейками, уявіть, а ні разу не схожі. Буває і таке. Схожих на нас немає взагалі і не буде - усі аналогії дурнуваті, усі висновки передчасні.

Кравчук як перший глава незалежної України - історичний парадокс, силу якого наше покоління ще не здатне осягнути. Для осягнення цього парадоксу треба бути гнучким аж занадто - як любив Кравчук, "між крапельками".

Рівносильний йому парадокс - Грушевський в кріслі очільника Центральної Ради.

До осягнення парадоксів наше суспільство ще не дозріло - занадто багато вкрадено і просрано на наших очах, щоб сприймати це як належне і невідворотне. "Для вас, історики майбутні, наш біль - рядки холодних слів", ага.

Україну не можна осягнути і прорахувати наперед, закликавши до закономірностей, поки ви знаходитесь усередині кипучого казана в якому ми живемо. Щойно ви думаєте, що зрозуміли її - вона негайно утне щось від чого у вас болітиме голова.

Про осягнення феномену Зеленського не заводжу і мови: до цієї задачі не готовий навіть сам Зеленський.