І ось тут Захід таки розгледів річ, яку не хотів слухати раніше: газовий краник з РФ таки крутиться в політичних цілях. І це таки повний шантаж і нахабство.

Прикол в іншому. Для РФ напівдружба із Заходом була ефективним методом спускати все собі з рук, посилатися на свій особливий ("складний", як кажуть психологи) характер і генерувати новий підпал. Тепер уже буде по іншому. Так, російський газ і нафта дійсно можуть знадобитися комусь ще у Світі. Але чи так потрібна у перспективі цим людям Росія як така, щоб його звідти отримувати?

Російське керівництво саме зробило себе ж для Заходу людьми, з якими важко домовлятися. "Все або нічого", угу. А тепер влада РФ самостійно заганяє себе у статус людей з якими домовитися неможливо. І це не щодо війни в Україні, яка хвилює далеко не кожного західного виборця, а щодо надважливих для усіх одразу тем - нафти, газу і промислових підприємств які від них залежать. Тут РФ успішно ставить підніжки навіть власним ферштеєрам і тим хто не так і однозначно дивився у бік Лондона чи Вашингтона, руйнує створені собою ж політичні можливості для газового лоббі РФ в Австрії, нівелює нейтралітет Фінляндії.

Це російський геополітичний "авось".