Політики і війна. Війна і політики.

З початком нового етапу російської військової агресії 24 лютого значна частина українських політиків випали з класичних рамок політкомунікацій, у яких вони раніше працювали. Медійні можливості "потрапляти у повістку" суттєво зменшилися, доторк до повсякденного споживача контенту звузився.

Що роблять наші, не приведи Господи, фахівці з комунікацій? Наряжають політиків у камуфляж, дають їм в руки калаш і кажуть - іди, фотографуйся, це зараз в тренді. Політик наслухавшись порад спеціалістів так і робить, в результаті отримує шквал хейту і трохи підтримки від людей які і так в усьому його підтримують.

Пані Рудик чомусь взялася коментувати для NYT тему з Азовсталлю. Навіщо - а біс його розбере, ніякого прямого стосунку ні до системи державних органів які ведуть переговори, ні до самих військ. По суті мета та сама - досягнення піар-ефекту. І зараз це уже виглядає максимально ідіотичним і необережним, небезпечним кроком навіть на тлі попередніх відосиків із розбиранням калаша.

Що з цим робити. Політикам - звільняти нахуй своїх піарників, які не розуміють меж допустимого, за якими починається не вірусний піар, а проблеми і критика. Ці лоцмани спокійно наведуть ваші маленькі політичні кораблики на рифи, а самі підуть до інших клієнтів, коли поток спонсорів до вас вичерпається. Ваша репутація буде в сраці, а у піарника - кеш і плюс один кейс, неуспіхи якого в розмові з наступним роботодавцем він спише на ваші побажання, а не свої помилки.

По-друге. Політикам варто усвідомити одну важливу річ, яка одразу ж звільнить їх від необхідності позувати з автоматом, який вони бачать вперше, на фото. Солдат, військовий - не єдина потрібна державі роль у часи війни, завдяки якій можна вибудувати довіру із виборцем. Є хороші інші ніші, в яких політик в костюмі від Brioni виглядає значно придатніше, а головне - більш органічно, адже ніхто вам не буде вірити, що ви усі так просто ночуєте в окопах, їсте сухпай і десь воюєте на невидимих фронтах.

Усе можливо, навіть залишатися політиком у час війни без дурнуватих рішень, які нічого не дають істотно, а лише б'ють нижче пояса.