Або їх виб’ють фізично, а якщо навіть і ні, то довге стояння тут для них провокує довгострокову дію санкційного зашморгу, втрати від якого кратно важчі за будь-які символічні успіхи із розмовами про приєднання Херсону. Цей «вихід» вони, звісно ж хочуть розміняти не просто на гіпотетичну можливість скасування санкцій (вона буде нешвидкою навіть якщо вони вже завтра заберуться геть), а на певні довгострокові зміни у статусі України.

Однак зараз ніяких знаків того, що Київ на це піде немає. Поки остаточно доконаним фактом не стане неможливість великого наступу і силової зміни сценарію, ніякого інтересу до перемовин у Києва не буде. Заява Зеленського про те що «Україна готова до перемовин після того як війська РФ підуть з окупованих територій» означає лише те, що перемовин не буде взагалі. Бо контроль над окупованими - останній козир росіян, який вони намагаються розторгувати на зміну становища і світової політики по ним.

Вони не так сильно бояться розгрому власної армії, як того що її будуть громити довго і нудно без шансів змінити положення для них на більш вигідне, а кисень до мозку поступатиме все менше через санкції. Чорний серпень, як він є.