Ліз Трасс офіційно стала прем’єр-міністром Великої Британії, замінивши на цій посаді Бориса Джонсона, якому вона подякувала за роботу сьогодні після свого призначення.

Про реальні підводні камені обрання Трасс ми, скоріше за все, ніколи не дізнаємось: така вже специфіка британської політики із завищеною дозою показових спектаклів, які маскують кулуарність. Так чи інакше, гучні звинувачення на адресу Джонсона були озвучені саме від Раші Сунака який спершу був його близьким соратником, а згодом став зручним для Трасс опонентом у гонці за прем’єрське крісло всередині Консервативної партії. Це побічно наштовхує на думку про організований завчасно самими консерваторами напівпостановочний внутрішньопартійний скандал, задля контрольованої і вже узгодженої зміни Джонсона на Трасс, про прем’єрське крісло для якої ходять чутки ледве не з кінця 2021 року. Консервативна партія Великої Британії - найбільш інституалізована політсила у світовій історії, про що свого часу писав The Economist, часом все ж не позбавлений симпатій до торі.

Щодо зміни політики стосовно України в таких умовах - не варто всерйоз і заїкатися. Попри те, що нас трясе від думки про можливе припинення нашої підтримки при кожній кадровій зміні на Заході, в реальності наше питання значно більше вмонтоване в тло об’єктивних реалій, аніж просто побажання окремого міністра чи прем’єра допомогти Україні.

Про саму Трасс у британських середовищах говорять як про раціональну і цілеспрямовану кар’єристку, яка кілька разів змінювала політичні погляди (в молодості була лейбористкою, нині - належить до правоконсерваторів). Це дає нам додаткові підстави розуміти, що «колективний розум» британських еліт буде продовжувати управляти зовнішньою політикою Британії значно більше за персональні забаганки прем’єра чи окремих міністрів.