В російській медійці починають лунати відкриті публічні заклики до оголошення масової мобілізації від топ-спікерів. Значну частку розгонки цих тез взяли на себе політексперти орбіти Суркова та нинішнього куратора внутрішньої політики АП РФ Кирієнка. З самих же «військових кіл» можна часом розчути альтернативний голосок - ні, мобілізацію не варто оголошувати, і сама ідея хибна і мало чим допоможе.

Підйом тези грає важливу для керівництва РФ роль, по-перше демонстрації готовності до крайніх кроків аби вивернути русло подій на фронті в інший бік. Енергетичні проблеми і навіть шантаж щодо ЗАЕС не створили очікуваного ефекту, а отже імітація готовності удару в лоб усіма наявними силами буде просуватися як реалістична опція. Втім, сама імітація готовності тут набагато важливіша за власне оголошення самої мобілізації яка лишається не дуже то і реальною.

По-перше, будь-яка сила яка може бути змобілізована в якості передусім погано навченої піхоти не зможе докорінно змінити становище на лінії, де уже все поділено на сектори, пристріляно і більш-менш зрозуміло. Якщо ловців харями зарядів від ХІМАРСів стане на один армійський корпус більше, становище істотно не покращиться. Нестача засобів зв’язку, сучасних озброєнь і техніки, брак кадрових офіцерів та сержантів буде ще більш відчутною проблемою, а програють росіяни зовсім не через банальний брак піхоти у своїх лавах. Мобілізовані «дивізії» будуть подібні до московського ополчення у війні з Наполеоном 1812 року, значна частина яких була вдягнена в сіре домоткане полотно і мала списи або сокири і нестачу вогнепальної зброї. Автомати дійсно можуть знайтися, однак де знайти автоматників?

Попри усе, РФ не розраховувала на можливу масштабну загальноєвропейську війну у своїй доктрині, вкладала кошти у флот і авіацію кратно більше, ніж в підтримку життєздатності піхоти. Війни які планувались РФ розглядалися як колоніальні - малими силами, кадрова складова зберігалась на противагу масовості. Власне частини які могли би бути кістяком потенційної мобілізації, залишені від часів СРСР було розформовано в кінці 2000х міністром оборони Сердюковим. Тоді остаточно розігнали майже тисячу сухопутних кадрованих військових частин тобто заповнених кадрами на 10-15%, решта місць в мирному часі пусті, у випадку війни мали би поповнитися мобілізованими. Ніяка мобілізація РФ ніколи не планувалась, інфраструктура знищувалась, а БЗОТи створені замість цих в/ч гнили і розкрадались.

Ключова проблема мобілізації - не в тому що нікого мобілізувати. Мобілізувати є кого, просто нікуди. Немає цих ресурсів, які здатні з натовпу мужиків створити кілька корпусів, навіть якщо мужиків на ці корпуси набереться. Тут особливо уїдливо ідіотськими виглядають рекомендації Гіркіна негайно почати мобілізацію, адже він точно має знати про цю ситуацію. І якщо навесні це було би ще так-сяк можливим, то тепер із втратами колосальної чисельності військового майна і навчених офіцерів та сержантів реалізація повномасштабної мобілізації виглядає взагалі блідо. Навіть та, кадрова частина армії РФ часто не витягує повноцінну сучасну війну за своїми навичками. Розчинити рештки кадрових у натовпі людей які нічого не вміють буде чи не останнім подихом російської армії як явища взагалі.

Потроху мікромобілізація може давати свої результати, але це завжди історія персональна. Може десь залежався солдат-десантник який відслужив 6-8 років за контрактом, ось його знайти і привести в ЗС РФ ще куди не йшло.

Та правила війни залишаються ті самі: коли погані методи закінчуються, розпочинаються дуже погані. РФ уже скребе ложечкою по дну банки, і цей скрегіт дедалі більше вдарить по ній у майбутньому. Розмивання силовиків як касти ніколи не пройде безслідно для РФ, навіть якщо більше вони ні з ким не воюватимуть. Бо майбутні ключові події у яких силовики будуть на вагу золота відбуватимуться все ж не в Україні чи Грузії, а в самій РФ. В 1917 році серед офіцерів царської армії було лише 4% кадрових - тих, хто закінчив військові навчальні заклади до 1914 року. До чого я взагалі про це згадав? Ну отож. Так отож…