У Італії парламентські вибори до обох палат виграє права коаліція в складі трьох партій - Fratelli d’Italia Джорджі Мелоні, Lega Маттео Сальвіні та Forza Italia Сільвіо Берлусконі.

Ніяких прогнозів щодо рейок по яким буде слідувати італійська політика далі давати не варто. Втім, є вихідні кондиції, які слід описати.

Потенційний прем’єр Мелоні вивела партію «Брати Італії» з маргінесу, який собою представляли постфашистські ультраправі рухи в політиці: вони не могли вигравати вибори через маргінальність і радикалізм в тезах, але для реального контролю вулиці і демонстрації домінування сили вони були надто формалізовані і стабільні, відштовхували справжніх радикалів своєю орієнтацією хоч на якусь участь у виборчих процесах.

Предтеча Fratelli d’Italia - MSI, Movimento Sociale Italiana описувалась реальними правими терористами (зокрема, навічно посадженим Конкутеллі) як бюрократизирована і недієва, непідйомна структура без жодного впливу на вулицю. Мелоні вивела «Братів Італії» у більш респектабельне поле: відмовилась від ініціатив про вихід з Єврозони, критики НАТО і врешті значної частини активних соціальних тез партії про тотальне підвищення соцзабезпечення. Феномен Social Right - правих з активною соціалкою походить передусім з Італії і найбільш яскравим зразком його є якраз та сама MSI. З цим явищем Мелоні поступово пориває. Показова і історія, де вона знімала з очільників регіональних осередків однопартійців що публічно висловлювали лояльність до Муссоліні. Імідж для неї очевидно вищий за ідеологічну послідовність.

У Європарламенті партія Мелоні долучилась до ЄКР - альянсу євроконсерваторів, який нині фактично перебуває під контролем польської Права і Справедливості і голосує за ініціативи вигідні Києву на п’ять з плюсом.

Мелоні висловила повну підтримку санкціям проти РФ і постачанні зброї до України. У загальному через колосальні економічні проблеми Італії буде складно відхилитися від позицій Єврокомісії, а отже і загальної лінії ЄС у зовнішній політиці. У той же час є проблема у кадровій складовій: Мелоні обов’язково буде вимушена віддати частину портфелів партіям Сальвіні і Берлусконі, які публічно лояльні до РФ. У той же час двоїсте ставлення до санкційної політики в італійському суспільстві створюють небезпечне джерело для тиску на уряд. На щастя, простір вільно маневрувати для Кабінету Мелоні буде всерйоз обмежений залежністю від кредитів ЄС.

У той же час, варто осилити і колонку ключового дослідника сучасного популізму політолога Кааса Мудде в Гардіан. Він підкреслює, що успіх італійської правої коаліції не варто розглядати як доказ тренду на «правий поворот» в ЄС, адже поряд досить багато історій де подібні політсили в європейських країнах топчуться на місці або стагнують. Трагедії не сталось і навряд чи станеться. Італійське суспільство вчергове проголосувало за «зручну опцію», яка відповідала їхнім соціальним критеріям вибору і завищеним очікуванням (Мелоні все ж, 10 років була в опозиції і ніякої влади ніколи не мала взагалі).

Санкції будуть зберігатися. А якщо ні - діаспора в Італії влаштує Майдан.