Вчора Білий дім вчергове підтвердив участь Ірану у війні РФ проти України, в тому числі присутність іранських інструкторів на території окупованого Криму. На додачу до вже відомих історій щодо можливості передачі ракет та БПЛА.
Спайка РФ-Іран-КНР є дещо вимушеним і не в усьому стійким об‘єднанням ревізіоністів світопорядку. Усіх в цьому трикутнику об’єднує загальне неприйняття ролі США і спроба колективними зусиллями змінити глобальні правила. Україна в цьому розрізі не є першопричиною, однак від результату війни в значній мірі залежить і конфігурація цих правил. Подібне значення мають потенційне розгортання конфліктів на Близькому Сході і навколо Тайваню.
З усіх держав Світу лише Китай має потенціал розлому світопорядку, і про це прямо сказано в недавно ухваленій стратегії національної безпеки США. В матеріалі Bloomberg, що вийшов минулого тижня йшлося про те що для Вашингтона існує велика загроза «перегрузки» центрів ухвалення рішень, якщо гостра фаза і щодо РФ, і щодо КНР, і щодо Ірану настануть одночасно. А отже - ці події для Штатів було би вигідно відсунути одне від одної у часі, аби загострення відбувалися послідовно, даючи можливість формувати виважені рішення, вчасно перекидаючи увагу і ресурси.
КНР не підтримує РФ напряму військовим чином, в значній мірі через загрози втратити позиції у торгівлі із США і потрапити під додаткові санкції. Однак інтерес до зміни світопорядку від цього не знижується - Сі під час недавнього Конгресу КПК прямо заявив про бажання привести КНР до глобального домінування і ролі номер 1 у Світі. Для вирішення питання щодо Тайваню у КНР не стоїть якась крайня часова рамка і навряд чи вони всерйоз кудись поспішають. Втім, процеси переозброєння і підсилення Армії КНР ідуть, і темпи та масштаби шалені.
Сам Іран лишається у полум’ї масових протестів які тривають уже місяць. Повалення владного режиму не виглядає досить реалістичним у короткій перспективі, але навіть самі хитання є важливим фактором його послаблення. Звісно, США грають у цих протестах більш ніж просто побічну роль: сьогодні владні структури провели розмови з Маском, аби Старлінк запрацював над Іраном і антиурядові виступи змогли отримати більшу координацію, порушену владою через спроби покласти Інтернет. У самому Ірані є досить велика перспектива міжетнічного розлому: етнічні перси становлять близько 50% населення, а решту - інші народи, серед яких особливо вирізняються азербайджанці, курди і белуджа. Підтримка Іраном Вірменії і регулярні навчання Іранських ЗС поряд з кордоном із Азербайджаном додатково розхитують лояльність до Тегерану серед місцевої азербайджанської общини (близько 30% населення).
24 лютого 2022 року старий світ помер остаточно. Ми знаходились на вістрі цих подій і не до кінця бачили, наскільки вони випереджають інші конфлікти, які починають розморожуватися. Не тому, що ці конфлікти залежать від України, а радше тому що світопорядок сьогодні залежить і від нас з вами теж.
Ніяких висновків чи підсумків не буде. Події, які мають значення і справляють прямий вплив продовжують відбуватися. Однак навряд чи тиха ера для Світу може розпочатися після перемоги над РФ. В цьому ж ракурсі можливе усе: як застосування ТЯЗ в Україні, так і його незастосування, як новий наступ з території Білорусі, так і відмова від нього. Тому що навіть для РФ сам лише контроль за територією України не є ціллю, а лише засобом участі у великому процесі тиску на світопорядок. Вони в Москві хочуть щоб з ними домовлялись як раніше з СРСР, тому намагаються іти на кроки глобального значення. В надії у підсумку розторгувати собі яку-не-яку, а все ж глобальну, а не регіональну роль.
Тому ані кількість загиблих російських військових, ані втрачений міжнародний пул зв’язків не є для РФ фактором зупинки війни. В широкому сенсі російське керівництво зараз намагається розміняти життя своїх громадян на якусь шпаринку у перспективі отримати більш вигідну роль для РФ.
Політика - справа мізантропів.