Ідеолог українського консерватизму, соціолог та історик В’ячеслав Липинський в роки військової служби.

В 1914 році його попри хворобу на туберкульоз як офіцера резерву було відмобілізовано до лав 4-го Новотроїцько-Катеринославського драгунського полку, в лавах якого він брав участь у боях в Східній Прусії та у битві під Танненбергом. Нагороджений орденом святого Станіслава ІІІ ступеню.

Буквально за пару місяців до призову у лави царської армії Липинський брав участь у роботі із створення Союзу визволення України, який безпосередньо спонсувався Німеччиною та Австро-Угорщиною.

У майбутньому, вже в 1917 році Липинський як офіцер-кавалерист ініціював створення українського кавалерійського полку, на що дістав відмову Центральної Ради, адже їх лякав «реакційний» консервативний дух, що міг походити від такої частини.

У своїх підлеглих він відзначав “свідомість абсолютної окремішності від анархічних, неохайних фізично й морально, необов’язкових москалів, почуття вищости своєї хліборобської культури”.