В будь-якій соціальній системі в термінологї класика Огюста Конта важлива не лише соціальна статика, а і соціальна динаміка. Тобто те, що змінюється і які саме правила поведінки відтворюються. В цьому сенсі нинішнє ведення війни Росією - унікальний простір для зміни правил гри в самій РФ. Так чи інакше, війна не дуже любить показуху: миттєвий приліт може одразу визначити, ви добре окопалися чи не дуже - «аби командир відстав». А отже, запит на зміну підходів у бік «створення кишень ефективності» - локальних випадків більш дієвого «менеджменту» військами аніж у ЗС РФ в самій Росії буде лише зростати.
На цьому тлі Пригожин стає просто унікальним випадком для російського керівництва. Він дає те, чого хотіли згори - красивий результат вигаданий воєнкорами, бандитську але естетику і злочинну романтику головорізів - створює нішевий сурогат ідеології свого псевдоЧВК. Це в умовах РФ виглядає дійсно винятково, а ось те що люди Пригожина наділені правом не просто ламати своїм втікачам черепи, а ще і публікувати це і робити показово - взагалі карт-бланш. Бо більшість ресурсів влади які тримаються на насиллі, тримаються передусім не на його безпосередньому застосуванні, а лише на усвідомленні прямої ймовірності його застосування. Тим самим, відео Пригожина спрямоване не так в Україну і навіть не на Захід - воно спрямоване всередину Росії. На громадян і еліти - показати, що Пригожин тепер влада. Йому дозволено класти ваші пальчики в двері і йому нічого не буде.
Пригожин перебирає на себе частку «суверенітету», не в значенні міжнародного права, а в сенсі носія статусу «суверена». Як писав теоретик суверенітету Карл Шмітт - «суверен це той, хто може оголосити надзвичайний стан», тобто поставити себе над правилами і законами. Так, бійці Шойгу або ФСБшники теж катують людей і знімають на відео, але Пригожину дана можливість робити це показово, для застрашення і не приховуючи зв’язків із власним інтересом. Тобто його руками здійснені катування несуть в собі прямо політичний характер.
В РФ досі цього не було. Катування були, вбивства і відео з тортурами були безумовно. Але розмивання державної монополії права на застосування сили як в законних рамках так і глибоко поза ними - не було. В Росії до 24 лютого бити вас струмом по геніталіям мали чітко уповноважені особи в погонах і ромбами фахових навчальних закладів на мундирі. Тепер колишнім зекам без будь-якого правового статусу можна те саме - і навіть з меншими наслідками.
Якщо РФ колись і намагалась косплеїти Рим, то це повноцінна спроба інтегрувати собі варварських королів і ватажків, яка колись і призвела до його падіння. Якщо правил (хай авторитарних і людожерських, але визначених наперед) можна не дотримуватись і отримувати похвалу і приріст - їх не будуть дотримуватись. А для РФ правила, бюрократія, адміністративні проволочки і велика дистанція до влади становлять хребет міцності режиму, хай навіть і є глибоко неправовими в своїй основі. Демократія теж не може без правил, але постійна перевірка на легітимність принаймні змушує цю конструкцію стояти. Коли ж ви виймаєте кісточки правил із авторитарного режиму - будьте певні, хребет скоро почне тріщати. Бо ніяких м’язів на цих кістках так і не було нарощено. Ніякого зворотного зв’язку так і не було створено - згода на керування була лише пасивна, а не активна. А отже, і бандитів приймуть теж. Як своїх.