Важливість подій Майдану зовсім не лише у тому, що декларовані ним позиції стали загальноприйнятними рамками консенсусу українського суспільства. Це була підвалина, яка змінила соціальні характеристики нас з вами. Держава не просто змінилася, в ній з’явився «зворотній зв’язок» з людьми - тобто окрім тиску згори, з’явився ще і тиск знизу нагору. Це робило нашу систему більш гнучкою, придатною до змін і стабілізувало. Вважайте, все як у Насіма Талеба - «антикрихкість».
Це те, що дає нам змогу виграти війну. Залученість усіх, присутність і важливість кожного. Небайдужість до спільної справи - Res Publica. Бо наша спільна справа глибоко легітимна серед нас - в нас є з нею зворотній зв’язок. Вона залежить від нас так само, як ми від неї. І з війною ця взаємна залежність лише росте.
Для росіян програш у війні буде трагедією, яка може не дати їхньому державному проекту оговтатися. Бо цього зворотнього зв’язку, присутності і залученості немає. З усіх сил російська влада намагається нині викресати іскру хоч якоїсь об’єднуючої і мобілізуючої ідеологеми із теми протистояння Заходу і «СВО». Але усе йде до того, що цей імпульс влада РФ запускає в уже мертве тіло російського суспільства. Атомізація і недовіра росіян між собою - тотальна. «Залучатися» кудись у них можна лише з глибоко приватного інтересу, заснованого на короткостроковій вигоді. Якоюсь мірою протистояння з Заходом і маленька «переможна війна» могла би хоч трохи відстрочити публічну констатацію смерті російського суспільства. Але і цього не буде.
Ми любимо оцінювати РФ своєю лінійкою - «от якби у них була революція», «от якби їх люди вийшли» - тобто накидати ті рамки, якими ми б самі реагували на такі події. Те, що цей вимір не справджується часто заводить нас у ступор: невже РФ ніколи не впаде?
Впаде. Обов’язково впаде. Просто не варто думати, що тамошні події взагалі хоч у чомусь мають бути подібні до наших, аби це сталося. Лінійна логіка і «спільні сценарії» - це узагальнення з підручників, які потрібні аби вивчити явище швидко, але не для того аби у ньому розібратися детально.
Не за горами чорні часи РФ і золоті часи України. Не тому, що ми потрапимо у якийсь кращий Світ. А тому, що ми самі будемо у завтрашньому Світі кращими.