Військовий оглядач Конрад Музика пише про дані супутникової розвідки щодо скупчення російських військ на волинському напрямку - в районі міста Барановічі в Білорусі. Удар з території РБ залишається хоч і ризикованим, але все ще дуже вірогідним шляхом у продовженні війни РФ.
Він став значно більш ймовірним саме внаслідок відступу росіян з Херсона. Значною мірою тому, що у Херсоні були сконцентровані найбільш придатні для ведення війни сили РФ, найбільш загартовані БТГ - передусім з ВДВ та морської піхоти. На нинішньому етапі війни РФ втратила величезну кількість найкращих військових, найбільш вишколених і призначених для маневрених дій. Сьогодні міністр оборони Британії Уоллес відзначив, що більшість досвідчених російських вояків уже загинула. Тому питання де саме спливуть масово виведені з Херсона БТГ і буде основним для РФ напрямком дій надалі. Враховуючи невелику кількість таких військ, «Брусилівський прорив» одночасно на всіх ділянках здійснювати ніхто не буде.
Важливо і інше. Політичні сигнали, які будуть слідувати за можливим вторгненням з РБ будуть бити по будь-яким спробам РФ накинути перемовини і Заходу, і Києву водночас. Тактично цей крок продовжує війну у часі і дає простір для вигадування наступних кроків. Але стратегічно це лише звужує доступні опції - перемовини стають ще більш неможливими і дорожчими, натомість ускладнюється здатність раціонально підтримувати діалог навіть із тим на кого опиралися - КНР, Індія тощо. Непрогнозовані і хаотичні дії хороші лише тоді, коли приводять до значних успіхів. В усіх інших випадках вони лише ускладнюють становище.
Другий фактор більш розтягнутий у часі і пов’язаний із сценаріями після відходу Путіна від влади за віком, станом здоров’я тощо. РФ готує сценарій транзиту влади щонайменше із 2020 року публічно, хоч і очевидно не демократично. Усі і особливо Путін розуміють, що власне Путін не вічний, а отже має бути створена певна стійка конструкція яка може діяти як механізм управління після його відходу з посади який колись відбудеться. Для РФ було би бажаним, аби Захід дав їм стерильний час для транзиту - кілька років без тиску і втручання, згода на збереження захоплених територій і певні гарантії що ніхто за злочини відповідати не буде. Очевидно, ніхто цю гарантію не давав до 2022 року, тепер її не готові давати тим більше. Бажання уникнути проблем створило додаткові проблеми.
Вторгнення з Білорусі не дає навіть говорити про можливість перемовин з РФ довгостроково. РФ може закінчити воювати, рано чи пізно. Але ключове для російського керівництва питання - отримання хоч якогось кивка згоди Заходу на перемир’я задля транзиту так і не буде вирішене. Наслідки втручання у процеси транзиту в підсумку будуть незворотні. Це, звісно, ще не надісланий в опломбованому вагоні Ленін, але щонайменше стабільний інтерес Заходу перехопити цю конструкцію зсередини за усі артерії, коли вона буде рухатися.
Посієш вітер - пожнеш бурю.