Мене дуже часто питають про Каньє Уеста. Я сміюсь, сміюсь, але запитів про нього стало дуже багато. Питання не таке аж політичне, але чомусь питають і питають.

Особливо після того як він сказав що йому подобається Гітлер.

Питають в основному щось типу нафіга він це усе робить.

Є кілька так би мовити структурних факторів. Перший і основний - «епатаж». Каньє Уест веде себе як зірка, і різні костюми з м’яса у стилі Леді Гаги - хороший засіб утримання уваги. Так, для класичних політиків не підходить від слова взагалі. Але мета Каньє навряд чи упирається в класичну політику, хоча балотуватися він таки планує. Очевидно, що він потребує постійної уваги. Якоюсь мірою Каньє це американський Моргенштерн. Точніше навпаки, Моргенштерн узяв значну частину власних маркетингових засад просування у таких людей як Каньє Уест.

По-друге. Психічні розлади Каньє Уеста, про які писано багато.

Але взагалі питання цікаве. Якихось піввідсотка Каньє дійсно зможе відтягнути, і судячи з заяв у дусі AltRight які він робить час від часу - він зможе стати функціональним лише як елемент відтягування обмеженої частини крайньо правого електорату від інших більш помірковано правих і більш реалістично вірогідних кандидатів (як, приміром, Трамп).

Це шоу чи політика? Найбезглуздіше запитання. Політика це і є шоу. І той хто думає що шоу це якась сума випадковостей на сцені теж дуже помиляється: маркетингові і PR-засади у шоубізі уже давно більш довершені за політичний піар.