Русня почала нити щодо здачі ЗАЕС ще два-три тижні тому. Воєнкорівські Z-ресурси погнали ще нічим не підкріплену тезу про підготовку до здачі АЕС в люди. Ось аж тепер оформився більш людський каркас до цієї тези: днями очільник МАГАТЕ Гроссі зазначив, що обидві сторони (РФ і Україна) близькі до угоди із МАГАТЕ щодо демілітаризації ЗАЕС, тобто фактичного виведення російських військ.

Звісно МАГАТЕ навряд чи слід розглядати як самостійну силу міжнародної політики: як і ООН вони є лише майданчиком. Втім об’єктивно ЗАЕС перетворилася для РФ на валізу без ручки: виробляти електроенергію станція уже фактично припинила, немає можливості експортувати енергію ЗАЕС будь-куди. Аби забезпечити життєздатність АЕС потрібні тисячі працівників, і до честі персоналу - РФ так і не змогла примусити більшість з них співпрацювати з РосАтомом.

Існує ймовірність, що росіяни будуть вимушені піти із ЗАЕС. Знову демонструючи «готовність до перемовин» і отримуючи щось ілюзорне взамін, наприклад гарантії безпеки транспортування російських нафти і газу до ЄС через Україну. В реальності Україна і так гарантує ці постачання без якихось зовнішніх умов. Адже той факт, що ЄС буде із енергоносіями цієї зими все ж більш вигідний: він дає зберігати поточну санкційну політику без скасування. Київ зберігає статус стабільного транзитера енергоносіїв, на відміну від самої РФ.

Для РФ становище дедалі більше виглядає патовим. Перемога на полі бою неможлива. До хоч якогось дипломатичного сценарію шалено далека відстань. ЗАЕС не може стати ціною перемовин про закінчення війни у широкому сенсі, але росіяни уже не знають що із нею робити взагалі. Тримати під контролем і чекати поки сховища атомного палива розгерметизуються? Україна, звісно, постраждає, але чи наблизить це хоч трохи перемовини? Навряд.

Росіяни можуть віддати ЗАЕС. Можуть і не віддати - на те вони і безрозсудні тварини. Сценарію вирівняти для них ситуацію у притомне русло немає жодного.