Сьогодні спершу патріарх РПЦ Кірілл, а потім і президент РФ Путін запропонували ідею т.зв. «Різдвяного перемир’я» і російське керівництво навіть в односторонньому порядку видало наказ про припинення вогню на час святкування Різдва 6-7 січня. Зрозуміло дві речі: по-перше, очевидно ніхто з російського боку б в реальності не дотримувався цього наказу не стріляти, як не дотримувались раніше значно більш легких для виконання «режимів тиші» ще часів АТО/ООС. Путін віддає такі накази виключно в політичних цілях.
По-перше, це та-таки демонстрація готовності до перемовин (виключно на своїх умовах) і чергова спроба потім потикати колективний Захід у різного штибу моралістські судження про його «кривавість». Он, мовляв, суки, ми тут на Різдво хотіли геноцид на цілу добу припинити а ви не погоджуєтесь! Як вам не соромно. Ці усі вирвані з контексту реальної ситуації моралістські судження на адресу західних урядів та Києва далі б мали понести у газети смердючі пацифісти і інші «давайте закінчувати війну негайно методом «домовимось за будь-яку ціну», які традиційно працюють у лівих редакціях і в частині ультраконсервативної преси що відносить себе до ізоляціоністів. Важливо втім інше, навіть у вільному світі преса - продажна хвойда політики, а не політика - продажна хвойда преси (хоч часто здається і навпаки). Ситуація не зміниться.
По-друге, що ще більш симптоматично - російська сторона встигла сточити зуби об Бахмут. Наступальні дії поблизу міста тривають, але то тут то там починають лунати оцінки, що невдовзі доведеться змінювати фокус: занадто дорого для РФ обходяться абсолютно безглузді атаки. Якийсь час за інерцією зерграш може продовжитись. Але успіху навіть і тут не видно. Притому, Бахмут не має якогось виняткового стратегічного значення: це могла бути для росіян лише психологічна перемога. І то, великою заплаченою ціною вони її все одно не отримують. Так, «бойовий дух війська» звісно лінійкою не виміряти, але цей фактор дедалі більше у росіян починає близитись до абсолютного нуля. Саме через таке ставлення командування.
Заява Путіна про перемир’я на Різдво мала би у якості бажаного і потім отримати більш довге продовження на тиждень-два-три далі. Чому? Бо росіяни вже не сподіваються на якісну зміну статус кво на полі бою. Отже, пора імітувати зміну позиції РФ і продавати її політично Заходу. Мовляв, ми готові до поступок вперше за Х часу, але ці поступки усі будуть дуже неглибокі - користайтесь можливістю і беріть за тією ціною що ми пропонуємо! Продовження перемир’я після Різдва хоча би на пару тижнів теоретично дало би росіянам більше можливостей відпочити: після Різдва очікується дуже низька температура, швидке промерзання землі і віконце для нашого наступу. А цьому росіяни дуже мало речей зможуть протиставити.
Фігня ще і в наступному: коли буде нова хвиля наступу ЗСУ, то ще складніше у підсумку буде продавати тезу про «потребу хоч якось домовитись з РФ». Ціна політичного врегулювання буде падати, особливо якщо РФ вперто не демпінгує у готовності реальних поступок. І готовності «почекати» перемоги Києва у Заходу теж буде більше. Хоча часу нам дають не так багато: швидкі рішення про поставку Петріотів із ФРН, танків від Британії (сьогоднішня заява їх глави МЗС Клеверлі), Бредлі та Мардерів відбулись надто синхронно. Рідкісний консенсус Заходу, що перемога має бути швидша ніж раніше могло здаватись. Часу обмаль.
З чим це можна пов’язати? Я особисто пов’язав би із другою дією нашого глобального спектаклю, яка буде проходити вже не в Європі, а в Азії. Але це поки лише відчуття, а не аналіз. Багато факторів лишаються під водою і в повітрі.