Спробую пояснити китайський мув із засиланням повітряних куль розвідки на територію США і Канади.

По-перше, це хороший удар по психологічній стійкості населення обох держав. Усі суспільства живуть за принципом «ніхто не хотів помирати» - особливо західні. Російське суспільство насправді теж, просто в РФ можна спокійно починати війну його не питаючи (тому ідіотські зусилля нагріти море кипятильником і піднімати низову демократичну опозицію в РФ завжди завершуються пшиком). Вводячи в стан психологічної небезпеки і очікування війни вороже суспільство зовсім не варто думати, що тверезий розрахунок тут такий що пересічний канадський і американський громадянин дійсно буде в усіх випадках приймати рішення тотально мобілізовуватися і підтримувати будь-які заходи підготовки - навіть розширення військових бюджетів.

Ставлячи питання ребром про активізацію будь-яких показових і відкритих заходів на території противника сторона яка це застосовує завжди певним чином діє навмання. По суті, підкидає монетку - випасти може як орел (посилення прагнення обороняти свої держави від КНР) так і решка (початок більш показових демобілізуючих тенденцій - прагнення громадян уникнути сценарію війни навіть серйозними поступками). В підсумку, Китай застосовує показовий крок очевидно розраховуючи що уже існує базовий сценарій зіткнення із США як невідворотний - цим, принаймні керівництво КНР має для себе ж пояснювати власну внутрішню мілітаризацію в мінус економічним факторам.

Тобто застосування повітряних куль показове і ті хто їх запускає прекрасно розраховують на те, що будуть введені відповіді: принаймні, санкції. Втім, в логіці КНР ці ж санкції будуть проти них і так введені рано чи пізно - отже, сенсу тягнути немає. А ось сенс промацати ситуативну цілісність і готовність США боротися є.

Уявімо якщо на цій ділянці було зроблено «тест» і буде провалено проміжний результат готовності США реагувати серйозно - тобто підвищувати рівень ескалації у відповідь. В цьому разі починає діяти механізм самозбуваючого пророцтва - тобто, значна частина людей які формують рішення будуть виходити із проміжних доказів нездатності США реагувати гостро, а отже - закликатимуть до деескалації з американського боку. Деескалація в односторонньому порядку може бути досягнена виключно через зменшення апетитів - тому, КНР ця ситуація вигідна.

Звісно, це не є обов’язковим лінійним прямим наслідком саме цього повітряного вторгнення. Втім, така логіка може бути застосована і до повітряних куль, і до масованих кібератак, і до розморозки шпигунських активностей і навіть до організації гучних ліквідацій в інтересах КНР в орбіті інтересів США.

Ця логіка відповідає стану, який передує війні. Тобто усі вже мають справу із реальністю, де війна дійсно вірогідна і тому слід робити кроки, які підвищуватимуть позиції сторін виходячи з її реальності. Ескалація теж часто стає самозбуваючим пророцтвом: вона може початися саме тому, що як мінімум одна сторона починає вірити у її невідворотність.

Складно?
А тайванцям думаєте буде легко?