Кіберспільнота Мольфар зробила досить цікавий розбір матеріалів зливу «документів» нібито американських військових установ (на деяких листках маячить емблема DIA - Defence Intelligence Agency) про поставки до України, сили сторін та втрати, тощо.
Виглядає фейково, хоча зовсім не виключено що окремі положення з документу є правдивими. Врешті, усі притомно складені дезінформуючі документи це брехня не на усі 100%, а з великим відсотком правди, взятої з інших джерел для маскування 20-30% дези. Об’єктивно існуючі у людей що оперують виключно відкритими джерелами компетенції недостатні для повного детального аналізу злитих «документів».
Водночас кидається у око і інше: якби російські (або дружні до них) розвідувальні кола отримали такого характеру справжню підтверджену інформацію, то вилив їх у публічний простір істотно не посилює РФ ніяк. Натомість, дає можливість якимось чином реагувати, знаючи що ворог має в руках справжні дані. Реальні розвідники крадуть надважливі дані здебільшого все ж не для виливу, а для того, аби очільники розвідки і генштаб їх країни могли ними користуватися самі, як правило таємно і не афішуючи.
Інший аргумент на користь справжньості таких «документів», який я чув, виглядає аж надто «цивільно». Мовляв, доки справжні бо на них посилаються західні медіа - NYT, WSJ і т.д. Це взагалі не витримує ніякої критики, бо журналісти на Заході посилаючись на такі джерела не мають об’єктивних джерел перевірки інфи подібного штибу. Усе тримається на «чуйці» журналіста, яка підводить у військових справах регулярно. І розвідники навіть знають про це, уявіть собі.
Я принагідно згадаю більш гострий прокол, навіть не журналістський. Приватна розвідувальна агенція Stratfor роками купувала інформацію і приймала за чисту монету дані від жінки, яка виявилась абсолютною шарлатанкою, із чи-то наркотичними чи-то ігровими залежностями. І роками скормлювала вигадану інфу «приватним розвідникам», а вони писали мудрі звіти, робили поради і дослідження опираючись на її слова.
А що має робити приміром співробітник Пентагону якого просять прокоментувати такі секретні документи на предмет їх справжності, у випадку якщо журналісти все ж додумаються якось це «верифікувати» через державні органи? Правильно, згідно усіх інструкцій він пошле тему коментувати секретні документи в медіа куди подалі, аж поки прессек його відомства сам не зробить заяву що це деза.
Є люди які володіють такою інформацією. І вони або про неї мовчать, або перестають володіти нею з часом (як і посадою). Є люди які не володіють - їм залишається публікувати «сенсації» і гадати на кавовій гущі з нульовою вірогідністю достовірної перевірки документів.