Злив секретних документів США нібито містить дані про постачання озброєнь КНР до РФ.

Тут є кілька важливих моментів. По-перше, КНР в такому разі навряд чи б були причетні до зливів. Бо оприлюднення такого моменту є проблемним. Тож цей листок могли би просто висмикнути, однак не стали. Якоюсь мірою і для РФ не дуже зрозуміла вигода: «палити» китайського союзника, на якого у разі чого полетять санкції.

Зброю можна спокійно постачати ТАЄМНО, а у разі якщо в матеріалах про це є дані - просто цю частину не публікувати. Користуватися даними із перехопленого теж спокійно можна таємно, і генштаб РФ все ж мабуть був би радий мати більш ексклюзивні дані, ніж викладені в Дискорді.

При цьому, в злитих документах фігурує згадка нібито про саботаж бойових дій російською стороною з боку Патрушева і Герасимова. Незрозуміло звідки такі висновки, водночас, це може бути розглянуто як спроба підштовхнути у РФ боротьбу між гілками силовиків і взаємні підозри.

Цілком ймовірно, що цей «вкид» - продукт діяльності все ж західних розвідок, передусім США. А те, що ми бачимо із встановленням особи і арештом підозрюваного - лише заходи по легалізації наративу.

Про те, чим є воно і чим не є насправді доконано можуть судити лише ті, кому призначався цей документ. Є не досить впевнена, втім інформація, що документ мав надійти до орбіти Марка Міллі - генерала joint staff-y США, який відрізнявся особливим скепсисом щодо перспектив українського контрнаступу.

Із Міллі не так усе просто і тому, що восени йому пора на пенсію, а потому він може «раптово» стрибнути в американську політику. Найбільш імовірно, саме в Республіканське крило.

Водночас власне російські медіа поки до зливу поставились аж надто обережно. На відміну від, наприклад, зливів Сноудена чи чогось такого, що масштабно тиражувалося в РФ і на внутрішню кухню так само, тут ми бачимо мовчок, обережність і взагалі брак остаточних суджень по цим документам. Витиснути публічно із них щось особливо вигідне РФ так і не вдається.