СБУ випустили заяву, де попередили про підготовку росіянами провокації з вкиданням інформації нібито про російське громадянство когось із військових керівників України.
Безвідносно питань про бойові операції, роль у них чи політичну складову, саме медійно я вважаю найбільш вірогідним вкидання такої дезінформації по кільком особам. Буду радий помилитися, але логіка ІПСО диктує правило «лупити туди де тонко». Медійний ландшафт і стереотипізовані образи в медіа, а також деякі біографічні дані роблять цілі можливих атак приблизно зрозумілими.
Я особисто сумніваюсь що росіяни будуть вкидати таке щодо Залужного - його вірусна популярність знову дала про себе знати у вигляді тренду на маленького Йоду. Його імідж подібний за функціями до тефлонового покриття - нічого не прилипне, ціль завідомо невдала. Надто сильно прокачана популярність Залужного, аби його цим можна було потопити. Окремо передаю привіт ідіотам які колись форсили інфу нібито про якісь там рахунки Залужного на Заході і тд - ви ідіоти, ще раз нагадую.
Першим кандидатом на те аби бути таким об’єктом вкиду росіян щодо громадянство я вважаю буде Сирський, і з дещо меншою вірогідністю Наєв. Обидва навчалися в МВОКУ в Москві в перші роки після розвалу СРСР. Сирський народжений у РСФСР, що офіційно відомо принаймні з Вікіпедії. Це перша частина «зручності» його для такого вкиду.
По-друге, ще з часів пікових боїв за Бахмут, Сирський став об’єктом активної критики. Ударом по Сирському росіяни, приміром, будуть лупати скалу розколу між різними групами військових, які нібито «борються за владу» у перервах між боями. На додачу будуть використовувати факт народження в РСФСР і навчання в Москві.
Окрім цього, я вважаю реалістичним і медійний удар по голові зовнішньої розвідки Литвиненку, в силу того що він також навчався у Москві в молодості. Однак медійно Литвиненко не така підсвічена персона, тож це може зіграти пом’якшуючий ефект.
По-третє. Я бачу мало здібностей нашого політичного керівництва робити якісь превентивні кроки в таких ситуаціях. І це означає що удар таки може бути медійно болючим, бо він може бути нанесений в грамотно обрану точку.
Мої припущення, звісно ж, наслідок не стільки якоїсь інформованості, скільки «насмотреності» на подібні ситуації. Учора, приміром, був фейк про те що нібито українського дипломата в Швейцарії затримали за причетність до фінансової махінації з рахунками підсанкційних у США осіб. Джерелом був неперсоналізований акаунт у Твіттері (!) але ж цю фігню взяли і понесли навіть пристойні медіа. Увечорі посольство України в Швейцарії випустило спростування, але хто його читав?
Український медійний і політичний ландшафт досі базується на глибокій недовірі одне до одного, і що особливо неприємно - до цього в усі часи в рівній мірі докладали руку і влада, і опозиція.