Валерій Залужний дав інтерв‘ю The Washington Post:

Мене бісить, коли я чую, що наступ почався повільніше, ніж очікувалося. Війська щодня просуваються вперед — нехай навіть всього на 500 метрів. Без повного постачання ці плани взагалі нездійсненні. Але вони виконуються. Так, можливо, не так швидко, як хотілося б учасникам шоу, спостерігачам, але це їхні проблеми.

Іноді я можу зателефонувати та сказати: "Якщо я не отримаю 100 000 снарядів на тиждень, 1000 людей загине". Встаньте на моє місце.

Ми робимо свою роботу. Всі ці сигнали чомусь надходять ззовні: "Бійтеся ядерного удару". Ну що, нам здаватися?

Кількість літаків НАТО, які чергують біля наших західних кордонів, удвічі перевищує кількість російських літаків, що знищують наші позиції. Чому б нам не взяти звідти хоча б третину?

Мені не потрібно 120 літаків. Достатньо буде дуже обмеженої кількості. Але вони потрібні, бо противник використовує інше покоління авіації. Це якби ми зараз пішли в наступ з луками й стрілами, і всі сказали б: "Ви що, здуріли?"