Я не демограф, і ніколи ним не буду. Тим не менш, я бачу активне занепокоєння темою скорочення населення України. Тема велика і хвилює обʼєктивно усіх - від пересічних громадян до співробітників державних інституцій.

На що в цьому розрізі хочеться звернути увагу. По-перше, українське село, яке вмирає але все ще народжує в середньому більше ніж місто.

Якщо ми хочемо порятувати нашу країну від швидких темпів депопуляції - треба робити максимум, аби люди з сіл могли знайти себе у селі. Так, ми вже урбанізована нація, однак зберегти сільську частку населення стає критично важливим.

Аби там була принаймні можливість нормально жити хоча би тим, хто все ж надає перевагу сільському способу життя. Раніше з сіл масово їхали в міста, бо в селі було дійсно нічого ловити. Відповідно, роди які живучи в селах могли народжувати по 3 дітей, переїжджали в великі міста і через покоління народжували уже по одній дитині.

Тепер проблему буде погіршувати занепад інфраструктури в маленьких населених пунктах. Медичні фельдшерські пункти в сільській місцевості стають рідкістю, доступність медпослуг значно нижча ніж в місті.

По-друге, доступ до освіти. Якість освіти в селах дуже відчутно нижча ніж в містах, тому їхати в місто навчатися і залишатися там все ще дуже популярна опція. В цьому сенсі може суттєво допомогти ще більша децентралізація бюджетів на місця, але не в усіх випадках цього ефекту буде достатньо.

Освіта, медицина і яке-не-яке дозвілля це базис, який слід до останнього берегти хоча би у великих селах, аби сільське населення не стало міським повністю через пару поколінь.

І це - лише елемент загальної системи заходів які будуть потрібні для пом’якшення негативного ефекту від проблеми депопуляції.