Поява переговорного майданчика в Джидді в Саудівській Аравії це річ яка, насправді, може сигналізувати нам про наближення в тій чи іншій мірі фінальної стадії війни.
Стадії можуть тривати роками, якщо що. І взагалі, здебільшого так і відбувається. Однак.

Перший важливий патерн - «перемовини неможливі» помалу буде розмиватися з опорою на подальші події на фронті. Прогнозувати суттєве зростання спроможностей будь-якої з сторін війни не доводиться. Якими б не були зміни до яких можуть зараз вдаватися Київ або Москва - ефект буде лиш тактичним. Час вимиває сили і засоби обох сторін, і це чимдалі тим важче обидвом сторонам приховувати. Думати що когось рятують більші запаси теж не доводиться.

Друга важлива нота: збройна конфронтація між РФ і Україною ніяк не посилює КНР і США відповідно. Можна було би собі натягнувши шапку із фольги вигадати щось в стилі «КНР вимотує Захід руками РФ, видавлюючи озброєння в Україну замість підготовки до ІІІ світової», але пахне надто погано. В реалі КНР і США рухаються на треку постійного зменшення довіри одне до одного - ціла низка «ескалюючих» новин регулярно проходить повз наші вуха, однак радіорозвідка КНР що працюватиме тепер на Кубі і всілякі різні політичні вбивства просто час від часу про це сигналізують. Чим важлива Саудівська Аравія: вона одночасно має роль і союзника США, і з недавнього часу унікально потеплішала у відносинах з КНР. Тобто вона рівновіддалена від США і КНР, але не РФ і України.

Третє: ніякі дипломатичні хитрощі не змінюють ситуацію на лінії фронту, радше навпаки. Досягнуте на фронтах потім закріплюється в протоколи.

Але є одне але: РФ і Україна мають вкрай обмежені ресурси для ведення війни. І мова звісно ж, не про економіку, а про продукти ВПК.

Перемовини ніколи не зупиняють війни. Радше навпаки - війни, які себе вичерпують завершуються на полі бою, а потім оформляються в папері.