Це насправді маркер не зради, а нелінійності ситуації в якій ми перебуваємо.

Я більш ніж впевнений, що Залужний досить далекий від нашої класичної політики із таборами і фракціями, з «суку на палю» і т.д. Бо у нього значно більший арсенал для проявів більш чітко і однозначно окрашеного патріотизму. У вигляді керування бойовими діями, в першу чергу. Тому про тему «репутації» як мінімум йому можна не перейматися: взагалі своєю репутацією прийнято сильно перейматися лише в середовищах негідників і лицемірів.

Але ж навіть і тут знайдуться люди які будуть розчаровано триматися за свій фрейм: білі з чорними на одному полі не сядуть, бо самі почорніють.

Я більш ніж переконаний, що Труханов після того як однозначно зрозумів що Одесу краще втримати, ніж здати, все ж перебуває на боці Збройних Сил України.

Не вони на його боці, а він на їхньому. Не через високі міркування, а тому що інакше його би повісили. Причому, росіяни навіть з більшою вірогідністю.

Приховувати складність світу від людоньок, аби вони не переймалися - метод української політики з минулого, через який ми опинилися там де опинились.

Стукаймося кулачками об стіну, плачмо, але світ складний. Те що у цьому світі дуже мало місця для наших щирих емоцій нікого особливо не цікавить взагалі.

Залужний був і залишиться Залужним якого ми завжди знали.