Значна частина нашого думання про ефективні шляхи розвитку суспільства завжди базуються на ідеях «зламання бюрократії». Передусім тому, що політика живе паразитуючи на цій ідеї (постійна конфліктність як стиль), в неї вкладається емоційний ресурс. Бюрократія не обирається (і не може обиратися) на виборах, а отже такого емоційного ресурсу у відповідь майже ніколи не здатна мобілізувати і захистити свою логіку. Дійсно, навіщо захищати незрозумілі нікому окрім співробітників міністерства інструкції і підходи? Ідея що все державне управління має бути зрозумілим народові заслуговує висміювання: люди які ходять на постійну роботу ледве встигають за тим, аби розібратися з політикою, не те що з державним управлінням, до якого мають мало стосунку.
«ламання бюрократії» в реальності означає те, що функції просто нікому буде виконувати. Можна суттєво погіршити життя бюрократам. Приміром, змусити чиновника в райдержадміністрації декларуватися. Питання, навіщо комусь в здоровому розумі при цьому працювати чиновником РДА із зарплатнею охоронця в АТБ нікого не хвилює. Бюрократія не має інструментів свого політичного захисту: лише апаратний саботаж і італійський страйк.
Головна проблема, чому ніякі зміни не можуть бути швидко втілені: бюрократія передбачає, що вони будуть узгоджені із УСІМА правовими реаліями. Чітко і красиво виписані. Тому, якість писання законів і інших паперів значно більше відіграє ролі в житті державі, ніж їх абсолютно уявний «етичний зміст» і «висока соціальна функція» яку вони нібито несуть. Багато речей ухвалених в Україні так ніколи і не втілилися, бо були написані через сраку.
Друге питання про ефективність бюрократії. Усі ми хочемо «швидше вище і сильніше», але по факту «пропускна спроможність» наших відомств низька. Передусім через низьку якість кадрів. І щось дуже мало я бачу однолітків, які тягнуться на державну службу. Просто тому, що це клоака де тобі душать мозок, платять копійки, ти мусиш декларуватися, а в разі чого не тогось - можеш сісти за грати, бо всі кошти якими ти оперуєш державні.
«Так і треба!» скаже мудрий обиватель. Але він там же потім і додасть «я на держслужбу не піду», «я тримаю приватний фронт», «мене мама не для держслужби народила». В підсумку з дулею в кишені, наша бюрократія переповнена людьми низької кваліфікації і слабких творчих здібностей та малої ініціативи. Бо усі інші «знайшли краще місце».
У підсумку - держава самі знаєте де. Якість державних послуг ви самі бачили і нюхали.
Не буде ніяких «економічних стрибків» і інших нюансів без суттєвого зростання якості української бюрократії. Нас досить хибно привчили, що Захід багатий тому, що там «мінімум бюрократії». Насправді тому, що його державне управління якісно і сильно інституалізоване, і його не дуже хитає вітром від кожного політичного рішення.
Поки не зʼявиться інше, більш забезпечене покоління українських державних управлінців, ніякі вибори ні до чого не будуть призводити.
Тим, для кого цей текст здався дуже складним і ні про що - наперед запрошую в коментарі поплакатися.