Загалом такий лобістський кейс зазвичай базується на двох китах

- «насилля з боку силовиків», «грубість держави яка не хоче вникати в проблеми», «кришування» які заважають інтересантам працювати - це необхідний наратив для залучення «вільно мислячих» персон, які насправді традиційно є носіями світогляду глибокого відчудження від держави (хоча і використовують певні патріотичні ноти, однак це лояльність в більшій мірі синьо-жовтій утопічній абстракції - не державній системі).
- соціальна відповідальність інтересантів, - «ми пожертвували на ЗСУ з наших доходів більше 5 млн гривень за рік» і тд.

Традиційно ці дві пластинки грають роль у подібному лобізмі нині, і саме за співвідношенням цих двох наративів як правило і видно традиційний лобізм.

Мета досить проста - «постановка проблеми». Потім відбувається генерування конфлікту і ходи в два боки: від публічного лобізму до кулуарного і навпаки.